Гадючник в'язолистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гадючник в'язолистий
Гадючник в'язолистий
Гадючник в'язолистий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Рід: Гадючник (Filipendula)
Вид: Гадючник в'язолистий

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Гадючник в'язолистий (Filipendula ulmaria (L.) Maxim.) — за морфологічними ознаками близький до гадючника шестипелюсткового.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина 1-1,2 м заввишки. Має товсте дерев'янисте повзуче кореневище без бульб. Листки переривчасто-перисті з великим 3-5-роздільним кінцевим сегментом, бокових часток 25 пар. Зверху листки голі, зелені; зісподу з густим і тонким сіро- або білоповстистим опушенням. Чашолистків і пелюсток по п'ять (рідко шість). Квітки жовтувато-білі.

Екологія та поширення[ред.ред. код]

Гадючник в'язолистий

Росте в заболочених листяних лісах, вільшняках, на лісових еутрофних болотах, у заплавних дібровах. Рослина тіньовитривала. Поширена по всій Україні, але на півдні трапляється рідше. Цвіте у червні — липні.

Хімічний склад[ред.ред. код]

У рослині знайдено дубильні речовини, летку олію з саліциловим альдегідом, геліотропін, аскорбінову та саліцилову кислоти, барвні речовини.[1]

Застосування[ред.ред. код]

З лікувальною метою застосовують траву гадючника, яку збирають під час цвітіння (у червні-липні). Корені викопують рано навесні або пізно восени. Сировину добре висушують (корені попередньо миють та подрібнюють) і зберігають у щільній упаковці.

У народній медицині корені гадючника в'язолистого застосовують для лікування ревматизму, запалення верхніх дихальних шляхів, геморою, запалення сечових шляхів, для промивання гнійних ран, виразок, фурункулів[1].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми