Газові конфлікти між Росією і Україною

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Головні газопроводи з Росії в Європу

Україно-російські газові конфлікти — серія економічних конфліктів між компаніями НАК «Нафтогаз України» та «Газпром» щодо умов постачання природного газу з Росії до України, а також йго транзиту до країн Європи.

Передісторія[ред.ред. код]

Після розпаду СРСР Україна, через територію якої проходив великий газопровід в Європи, опинилася в неоднозначному становищі: з одного боку незалежна держава, з іншого - братська країна на пострадянському просторі. Звідси у України збереглися історичні пільги на купівлю та транзит природного газу.

Однак реалії ринкової економіки брали своє. Перший російсько- український газовий конфлікт вибухнув 20 лютого 1993 році, коли глава Газпрому Рем Вяхірєв пообіцяв припинити постачання газу на Україну в зв'язку з заборгованістю по оплаті. Конфлікт був швидко залагоджено і відключення не відбулося [1]. На той момент борг України за газ становив понад 138 млрд рублів. [2] у відповідь на погрози з боку російської влади українська влада відповідає, що перекриють транзитні газопроводи, по яких Росія веде поставки газу до Західної Європи. [2]

У березні 1995 року «Газпром» призупиняє поставки газу на Україну. [2] На той момент борг України за газ перевищує 1 трлн рублів. [2] «Газпром» зажадав вирішення проблеми боргу за рахунок передачі Росії частини майнових прав на українські газопроводи і підприємства. [2] 10 березня, в ході україно-російських переговорів, було прийнято рішення про продовження постачань газу на Україну. [2] Причому українська сторона прийняла на себе зобов'язання протягом місяця надати графік погашення боргів за газ. [2] Хоча графік так і не був наданий, з політичних причин Україну не відключили від газу. [2]

В 1998 році в російсько-українські газові відносини включилася посередницька компанія Ітера[3], яку на Україні пов'язують з ім'ям Юлії Тимошенко, яка, на думку директора українського Інституту енергетичних досліджень Костянтина Бородіна, лобіює інтереси компанії. [4]

В 2004 році на Україні відбулася Помаранчева революція, яка позначила проєвропейський вектор української зовнішньої політики. У Росії ці зміни були зустрінуті вельми стримано. Стало ясно, що часи «пільг» (ціна в 50 $/тис. м³) для колишньої братської республіки закінчилися [5].

Загострення відносин відзначалося вже до виборів президента України 2004. Директор Національного інституту стратегічних досліджень України Анатолій Гальчинський ще в травні 2004 року прогнозував: «За моїми оцінками, тиск Росії з енергетичних лініях буде до тих пір, поки Україна не почне поступатися своїми політичними позиціями... І такий тиск посилюватиметься в майбутньому». [6]

2005-2006[ред.ред. код]

Докладніше у статті Україно-російський газовий конфлікт 2005–2006

Відносини між РФ і Україною загострилися після того як у березні 2005 російська газова монополія «Газпром» зажадала від України («Нафтогаз») платити за газ з 2006 за цінами, близькими до європейських (біля $250 за 1000м³). При цьому сама Російська Федерація купувала газ у Туркменістані за ціною $44 за 1000 м³. Газпром намагався збільшити прибуток від продажу газу на суму від 3 до 5 мільярдів доларів США щорічно. При цьому, шляхом підняття цін на газ в Україні, російський уряд бажав захопити частину російського ринку металургії, на якому українські компанії успішно конкурували з російськими. Попри те, що економічні причини існували і раніше, російський уряд не поспішав здійснювати різких дій, припасаючи їх як засіб політичного тиску, і почав підняття цін тільки після зміни зовнішньо-політичного курсу України у напрямку Заходу.

Українське керівництво до останнього моменту не було готове платити більше і Газпром, посилаючись на 4 параграф договору про постачання газу, за яким ціни на газ визначаються щорічно, у ніч на 1 січня 2006 зупинив постачання. З боку Газпрому пролунали звинувачення, що Україна "приступила до несанкціонованого відбору газу", призначеного європейським споживачам. Представники українського Нафтогазу звинувачення відкинули.

4 січня обом сторонам вдалося підписати договір, за яким закінчувалася практика бартерної торгівлі (транзит за газ в обмін на постачання газу) і в результаті якого ці дві речі стали розглядатися окремо. Щодо ціни, то вона стала тимчасово складати $95 за 1000 м³, що стало можливим завдяки змішуванню російського газу за ціною у $230 і туркменського за ціною у $44.

З 2006 року (за часи уряду Януковича) компанія РосУкрЕнерго стала головним посередником на газовому ринку України.

2008-2009[ред.ред. код]

Володимир Путін і Юлія Тимошенко в листопаді 2009 р.

Після повернення на посаду прем'єра у 2007 році, Юлія Тимошенко прагнула прибрати «РосУкрЕнерго» з газового ринку України.[7]

В 2008 році ціна на російський природний газ для України становила 180 дол. США за 1 тис. куб. метрів.[8]

2 жовтня 2008, прем'єр-міністри Путін та Тимошенко, підписали Меморандум, який передбачав ліквідацію посередників у торгівлі газом між Україною та Росією і детально визначав умови майбутніх контрактів з постачання газу в Україну на найближчі роки[9].

Конфлікт прем'єр-міністра Тимошенко з Ющенком[ред.ред. код]

На тлі політичної кризи в Україні, в грудні 2008 року почала загострюватися ситуація в газовій сфері, оскільки компанія РосУкрЕнерго мала борг перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів за поставлений газ у 2008 (зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11 млрд кубометрів газу, які були закачані у сховища України). Росія почала ультимативно вимагати погашення боргу, обіцяючи в іншому випадку — не підписати Договір про постачання газу в Україну на 2009 рік. Але президент Ющенко, зі свого боку, почав загострювати ситуацію — вимогою про зниження досягнутої ціни в 235 доларів, він ультимативно вимагав від Тимошенко, щоб ціна була не вищою за 205 доларів.

Зрив президентом Ющенком переговорів 31 грудня 2008[ред.ред. код]

На 31 грудня 2008 було намічено підписання Договору на газопостачання у 2009 році. Але 31 грудня президент Ющенко наказав керівнику «Нафтогазу України» Олегу Дубині припинити переговори, не підписувати угоду з «Газпромом» та відкликав делегацію «Нафтогазу» з Москви[10]. Це рішення Ющенка кардинально загострило ситуацію[11]. В той же день, 31 грудня 2008 року — президент Росії Дмитро Медведєв виступив з заявою, що оскільки Україна розірвала переговори, то тепер ціна за газ буде 450 дол.

Припинення Росією постачання газу в Україну з 1 січня 2009[ред.ред. код]

З 9:00 1 січня 2009 «Газпром» у повному обсязі припинив постачання газу в Україну.[12] 4 січня 2009 російський монополіст запропонував постачати газ в Україну в січні за ціною 450 дол. за 1 тис. куб. м, яка визначена як ціна на газ у країнах Східної Європи, суміжних з Україною, мінус транзитні витрати через територію України.[13] 8 січня 2009 прем'єр Росії В.Путін заявив про те, що ціна газу для України складе $ 470 за 1 тис. куб. метрів.[14]

Також Фірташ-«РосУкрЕнерго» всіляко намагалося зірвати ці ж переговори — зокрема, голова правління «Газпрому» Олексій Міллер заявляв, що трейдер «РосУкрЕнерго» зривав переговори «Газпрому» з «Нафтогазом України»:

  • «Так, дійсно, наприкінці грудня прем'єр-міністри Росії і України дійшли згоди, і наші компанії були готові домовитися про ціну газу $ 235 за 1000 куб. м. за умови спільних експортних операцій з території України. RosUkrEnergo тоді запропонувало купувати газ для України за ціною $ 285»[15].

Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко 14 січня 2009 заявила: «Переговори, які успішно рухалися з 2 жовтня щодо забезпечення України природним газом за ціною 235 доларів для українських споживачів і транзит у межах 1,7 — 1,8 долара, — ці переговори було зірвано тим, що, на жаль, українські політики намагалися зберегти „Росукренерго“ як тіньового корупційного посередника між Україною та Росією… Переговори, які проводилися між двома прем'єр-міністрами, а потім між НАК „Нафтогазом“ і „Газпромом“ руйнувалися тими політичними силами в Україні, які отримали і планують отримувати корупційну вигоду від роботи „Росукренерго“».[16]

Президент Росії Дмитро Медведєв 17 січня 2009 заявив: «Я вважаю, що ми з нашими українськими партнерами цілком можемо торгувати без посередників, особливо без посередників, що викликають великі сумніви в української громадськості… Проблема полягає в тому, що деякі учасники переговорів відстоювали необхідність збереження посередника і посилалися на інструкції, одержані нагорі».[17]

Укладення «газових угод»[ред.ред. код]

З 1 по 18 січня відбулося істотне скорочення постачання газу до країн Центральної та Східної Європи, в Україні підприємства теплокомуненерго працювали на межі можливостей. Через холоди постала загроза колапсу всієї української системи ЖКГ.[18] 6 січня Європейська комісія і чеське президентство в ЄС заявили, що якщо потік газу не буде відновлено негайно і в повному обсязі, то репутації України та Росії як надійних партнерів ЄС буде завдано непоправної шкоди.[19]

18 січня 2009 в результаті п'ятигодинних переговорів прем'єр-міністри Путін і Тимошенко домовились про відновлення транспортування газу в Україну та країни ЄС. Сторони погодились на наступне:

  1. Перехід до прямих контрактних відносин між «Газпромом» та «Нафтогазом України».
  2. Усунення посередників.
  3. Запровадження формульного принципу формування ціни для України, характерного для інших європейських країн.
  4. Перехід на транзитну ставку (2,7 дол. США), що наближається до середньоєвропейських показників.
  5. Закріпили монополію Росії («Газпрому») на постачання природного газу в Україну.

Відповідно до нових газових контрактів базова ціна на російський природний газ для України склала 450 дол. США за 1 тис. куб. метрів[20] (середня ж ціна у 2009 році склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів — з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони).[21][22][23][24]

2013-2014[ред.ред. код]

Докладніше у статті Російсько-українська газова війна (2013-2014)

Після перемоги Євромайдану, в процесі гібридної війни проти суверенітету і територіальної цілісності України російська влада розпочала третю газову війну проти України.

Становить собою новий виток газових конфліктів великої геополітичної ваги, у якому задіяна Україна, ЄС, США/Канада (попередні заяви на енергопостачання в Європу), Росія (найбільший бенефіціар), Китай (можливий розворот енергетичних потоків з Європейських напрямів і контракторів на азійський ринок).

Включає (на перших етапах військового вторгення в Україну-Крим) захоплення і контроль транспортно-енергетичних віток Криму, нафтогазових потужностей Чорноморнафтогазу, контроль і приєднання? українського шельфу з його ресурсами і подальшим зірванням перспективних контрактів; у другихінфільтрації диверсійно-підривного елемента на схід України з контролем Юзівських площ перспективних сланцевих покладів, великого транспортно-промислового вузла (у т.ч. по газу, залізницях).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Газові конфлікти Росії за останні 15 років. Довідка
  2. а б в г д е ж и Комерсант-Власть-Газова промисловість
  3. Російсько-український газовий конфлікт: наслідки для російської сторони
  4. Тимошенко хоче замінити «РосУкрЕнерго» на ІТЕРА ?
  5. Газовий гамбіт Кремля
  6. «Анатолий Гальчинський: Економіка України перегрілася». Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 2013-01-16.  Текст « Новини. Новини дня на сайті Подробности» проігноровано (довідка)
  7. «"Нафтогаз" витіснить "РосУкрЕнерго", розібравшись з боргами». Українська правда. 3 жовтня 2008. 
  8. [http://www.epravda.com.ua/publications/2011/06/24/290044/ Російський газ: ціна питання]
  9. «ЗА ТРИ РОКИ УКРАЇНА ТА РОСІЯ ПЕРЕЙДУТЬ ДО РИНКОВИХ ЦІН». Українська правда. 2 жовтня 2008. 
  10. «Ющенко отдал распоряжение украинской делегации прервать переговоры с Газпромом» (російською). Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  11. «Переговоры с украинской делегацией закончились безрезультатно - Миллер». Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  12. «ГАЗПРОМ ЗАЯВЛЯЄ, ЩО ПОВНІСТЮ ПЕРЕКРИВ ГАЗ». Українська правда. 1 січня 2009. 
  13. «"Газпром" требует от "Нафтагаза" за поставки в январе $450 за тысячу кубометров». Интерфакс. 4 січня 2009. 
  14. «Росія готова платити Україні більше за транзит за однієї умови». Українська правда. 8 січня 2009. 
  15. «RosUkrEnergo срывало переговоры "Газпрома" с "Нафтогазом" – Миллер». Інтерфакс-Україна. 20 січня 2009. 
  16. «Тимошенко назвала трьох людей, які зірвали переговори з Газпромом». УНІАН. 14 січня 2009. 
  17. «Медведєв: частина української делегації хотіла залишити посередника». УНІАН. 17 січня 2009. 
  18. «Газова криза в України: люди починають мерзнути, заводи - зупинятися». Українська правда. 8 січня 2009. 
  19. «ЄС вимагає відновлення постачання газу». УНІАН. 6 січня 2009. 
  20. Газова угода Тимошенко-Путіна. Повний текст
  21. "Нафтогаз" рассчитался с "Газпромом" за июльские поставки. Газ в 3 квартале подорожал до 248,72 долл
  22. Цена на российский газ в Украине - динамика 2009-2013
  23. «ТИМОШЕНКО ВИТОРГУВАЛА ГАЗ ЗІ ЗНИЖКОЮ У 20%». Українська правда. 18 січня 2009. 
  24. «РОСІЯ Й УКРАЇНА ПІДПИСАЛИ ГАЗОВИЙ КОНТРАКТ НА 10 РОКІВ». Українська правда. 19 січня 2009. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]