Гайдар Аркадій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аркадій Гайдар

Гайда́р Арка́дій Петро́вич (справжне прізвище — Голіков; 9 (22) січня 1904, м. Льгов, Курська губернія, Російська імперія, тепер Росія — 26 жовтня 1941, ст. Ліпляве, поблизу с. Ліпляве, Канівський район, Черкаська область, УРСР, СРСР, тепер Україна) — колишній чекіст, потім російський радянський дитячий письменник-прозаїк, в жанрі оповідань та повістей; автор широковідомої повісті «Тимур та його команда», оповідання «Чук і Гек» тощо.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в невеликому робітничому селища під Льговом в родині вчителів. Влітку 1919 навчався на Київських військових курсах (містилися у Володимирському кадетському корпусі). Під час громадянської війни був місцевим начальником ЧК на Далекому Сході. Власноручно застрелив багато місцевих жителів. Після чого, у зрілому віці, страждав на психічні розлади та алкоголізм. Спробував лікуватися, але безуспішно. У своєму щоденнику фіксував чергові нічні кошмари у зашифрованому вигляді. За спогадами друзів та колег-письменників, свої оповідання писав, як правило, в перервах між запоями, зачинившись від усіх на кілька днів у своїй кімнаті.

Твори[ред.ред. код]

Найбільш відомі твори Аркадія Гайдара: «PBC» (1925), «Школа» (1930), «Четвертий бліндаж», «Військова таємниця» (1935), «Тимур і його команда» (1940) , «Чук і Гек» (1939), «Доля барабанщика» (1938), оповідання «Блакитна чашка» (1936). Твори письменника увійшли до шкільної програми, активно екранізувалися, переведені на багато мов світу. Твір «Тимур і його команда» фактично поклав початок унікальному "тимурівському руху", що ставив своєю метою добровольчу допомогу ветеранам та людям похилого віку з боку піонерів.

Участь у Другій світовій війні[ред.ред. код]

На початку Другої світової війни був військовим кореспондентом «Комсомольської правди» в Києві. Після оточення, у вересні 1941 року, частин Південно-Західного фронту в районі напрямку Умань-Київ потрапив у партизанський загін, де став кулеметником. Згідно з офіційною версією, загинув у бою з німцями неподалік села Ліпляве Канівського району. Згідно з іншими версіями був вбитий своїми під час відступу, бо збожеволів.

Особисте життя[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

У Радянському Союзі книги Гайдара відігравали величезну роль у вихованні підростаючих поколінь. Ім'я Гайдара було присвоєно багатьом школам, вулицям міст і сіл СРСР. У багатьох містах півдня і сходу незалежної України досі існують десятки вулиць, бібліотек, освітніх установ, названих на його честь.

Пам'ятник А. Гайдару на подвір'ї школи в селищі Приютівка, Кіровоградська область (Україна)

Могила А. Гайдара розташована у міському парку м. Канева. Неподалік розташована Бібліотека-музей Гайдара.

В місті Черкаси на його честь названа одна з вулиць.

Також на його честь названо один з астероїдів[2].

Бібліографія[ред.ред. код]

  • рос. РВС, 1926
  • рос. Школа, 1930
  • рос. Дальние страны, 1932
  • рос. Военная тайна, 1935
  • рос. Голубая чашка, 1936
  • рос. Судьба барабанщика, 1939
  • рос. Тимур и его команда (повість), 1940
  • рос. Чук и Гек 1939
  • рос. Жизнь ни во что (Лбовщина) (повість) 1926
  • рос. Лесные братья (Давыдовщина)
  • рос. Всадники неприступных гор 1926
  • рос. Пусть светит (оповідання) 1933
  • рос. Четвертый блиндаж (оповідання)
  • рос. Сказка про военную тайну, Мальчиша-Кибальчиша и его твёрдое слово 1933
  • рос. Комендант снежной крепости
  • рос. В дни поражений и побед, (1925?)
  • рос. Дым в лесу
  • рос. На графских развалинах
  • рос. Обыкновенная биография
  • рос. Бумбараш

Примітки[ред.ред. код]

  1. Хто Ви, товаришу А. Гайдар? (www.rusarchives.ru/) (рос.)
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.