Гайміто фон Додерер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гайміто фон Додерер
Heimito von Doderer
При народженні: Franz Carl Heimito Ritter von Doderer
Дата народження: 5 вересня 1896(1896-09-05)
Місце народження: Гадерсдорф-Вайдлінгау під Віднем
Дата смерті: 23 грудня 1966(1966-12-23) (70 років)
Місце смерті: Відень
Поховання: Ґрінціндорське кладовище (Відень)
Національність: Австрія Австрія
Громадянство: Австрія Австрія
Мова творів: німецька мова
Рід діяльності: письменник
Роки активності: 1920-1966
Напрямок: реалізм
Жанр: роман, оповідання
Magnum opus: роман «Штрудльгофські сходи» (1951)
Нагороди:

Велика державна премія Австрії (1958), Велика премія Баварської академії образотворчих мистецтв (1964)

Меморіальна дошка з віршем Додерера на Штрудльгофських сходах у Відні.
Меморіальний камінь на місці будинку, в якому народився Додерер

Гаймі́то фон До́дерер (нім. Franz Carl Heimito Ritter von Doderer 5 вересня 1896, Гадерсдорф, під Віднем — 23 грудня 1966, Відень) — австрійський письменник.

Біографія[ред.ред. код]

Батьком Додерера був віденський архітектор та інженер Вільгельм Карл фон Додерер, матір'ю - Вільгельміна (Віллі) Додерер (дівоче прізвище - Гюґель). Аристократичний титул у 1877 році був одержав дідусь Додерера Карл Вільгельм Крістіан риттер фон Додерер (1825-1900). Гайміто фон Додерер народився 5 вересня 1896 року в домі лісника неподалік від Гадерсдорф-Вайдлінгау, де тимчасово мешкала його родина, оскільки батько займався там регуляцією віденських річок. Будинок не зберігся, зараз на його місці знаходиться пам'ятний камінь.

1902 року Додерер пішов до школи (нім. Übungsschule der k.k. Lehrerbildungsanstalt), що знаходилася на вулиці Зофієнбрюкенґассе, потім відвідував гімназію, розташовану в цьому ж будинку. Влітку 1903 року родина переїхала до літнього маєтку Ріґельгоф у Прайн-ан-дер-Раксі. Пізніше Додерер часто бував у цьому домі під час літніх вакацій. У початковій школі й гімназії Додерер був посереднім учнем.

1914 року поступив на юридичний факультет Віденського університету, в 1915 році був мобілізований до австрійської армії, де служив у драгунському полку. У 1916 році воював на Галицькому фронті як піхотинець, його полк який час розташовувався неподалік Чернівців. 12 липня того ж року потрапив у російський полон. Був відправлений разом з іншими полоненими у табір «Красная речка» під Хабаровськом. У таборі Додерер вирішив стати письменником, тут він написав свої перші тексти, що були пізніше опубліковані під заголовком «Сибірська ясність». Внаслідок Брест-литовського договору Додерер був звільнений з табору й потягом добирався додому, але зміг доїхати лише до Самари. Оскільки далі просуватися було неможливо, він вирішив повернутися назад до Сибіру. У Новосибірську разом з іншими австрійцями знову опинився в таборі. Звільнився й повернувся до Відня в 1920 році.

1920 року продовжив навчання у Віденському університеті, але полишив право й узявся вивчати історію й психологію. Студіюючи історію, цікавився насамперед епохою середньовіччя та історією Відня. У цей час почав публікувати статті, писав вірші й працював на своїм першим романом.

1923 року дебютував книгою віршів «Вулиці та картини», публікувався в численних газетах Відня. В 1925 році отримав докторський ступінь з історії. 1927 року покінчила життя самогубством сестра Додерера Гельґа, цього ж року Додерер одружився з Ґусті Гастерлінк. 1929 року почав роботу над романом Товсті панії (нім. Dicke Damen), який дописав вже після війни й опублікував під назвою «Демони».

1 квітня 1933 року вступив до націонал-соціалістичної партії. 1936 року переїхав до Німеччини, де поселився в Дахау. Про концентраційний табір, що там знаходився, не залишив у своїх щоденниках жодних згадок. Проте саме 1936 року почав дистанціюватися від нацизму. 1938 року з'явився його перший роман «Убивство, яке здійснює кожен» у престижному німецькому видавництві C.H.Beck. У 1940 році навернувся до католицизму. Мобілізований в авіацію, відправлений до Франції. 1942 року потрапив на східний фронт під Курськом. Страждав від жорстоких нападів невралгії. 1945 року опинився у полоні в Норвегії.

1946 року повернувся до Лінца, а потім того ж року - до Відня. На п'ять років був відсторонений від професійної діяльності через приналежність до нацистської партії. 1948 року завершив роман «Штрудльгофські сходи», але зміг опублікувати його лише в 1951 році. Роман приніс йому відомість, яка стала ще більшою після публікації в 1956 році «Демонів». 1962 року опублікував гротескний роман «Меровінги», а 1963 року - першу частину тетралогії «Роман № 7» «Слуньські водоспади».

Могила Додерера на Ґрінціндорському кладовищі у Відні.

Помер 23 грудня 1966 року від раку шлунку. Похований на віденському Ґрінціндорському кладовищі (Grinzinger Friedhof, група 10, ряд 2, номер 1).

Друга незавершена частина «Роману № 7» була опублікована посмертно в 1967 році під назвою «Межовий ліс».

Творчість[ред.ред. код]

У ранніх творах цікавився описом психологічних станів, пов'язаних з демонічними потягами людини та переплетінням людських доль. Для творів Додерера характерна сатирично-іронічна оповідна манера з особливим чорним гумором та схильністю до гротеску. Намагався повернути в сучасний роман зовнішній світ та нову універсальність подій і персонажів. У своїх найвідоміших романах «Штрудльгофські сходи» та «Демони» розгорнув широку панораму австрійського суспільства 1920-их років. Надскладна структура роману з безліччю персонажів та переплетінь їхніх доль, а також велике значення для розвитку романної дії так званої «мимовільної пам'яті» вказують на Додерера, як на продовжувача ідей Марселя Пруста, реалізованих у романі «У пошуках втраченого часу». Проте, на відміну від Пруста, Додерера цікавить насамперед зовнішній перебіг життя, а не прихований внутрішній світ персонажів. Другий романний цикл, що умовно називається «Роман №7» повинен був зобразити австрійське суспільство починаючи з 1880-их років. Проте цей проект залишився нереалізованим: був опублікований лише перший роман «Слуньські водоспади», тоді як другий, незавершений роман був опублікований посмертно. Додерер є також автором стилістично досконалих новел та оповідань. Вірші носять автобіографічний характер. Писав також епіграми.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Gassen und Landschaft/ Вулиці й картини (1923, поезія)
  • Die Bresche/ Щілини (1924, роман)
  • Das Geheimnis des Reichs/ Таємниця імперії (1930, роман)
  • Ein Mord den jeder begeht/ Убивство, яке здійснює кожен (1938, роман)
  • Ein Umweg/ Окружний шлях (1940, роман)
  • Die erleuchteten Fenster/ Освітлені вікна (1951, роман)
  • Die Strudlhofstiege/ Штрудльгофські сходи (1951)
  • Das letzte Abenteuer/ Остання пригода (1953, повість)
  • Die Dämonen/ Демони (1956, роман)
  • Die Merowinger/ Меровінги (1962, роман)
  • Die Wasserfälle von Slunj/ Слуньскі водоспади (1963, перший роман задуманої та не написаної тетралогії)
  • Unter schwarzen Sternen/ Під чорними зорями (1966, оповідання)

Українські переклади[ред.ред. код]

  • Гайміто фон Додерер, Подвійна брехня, або антична трагедія на селі // Книга пригод 3: Повісті й оповідання. Для середнього та старшого шкільного віку, К., 1995. — с. 258–269.

Визнання[ред.ред. код]

Лауреат Великої державної премії Австрії (1958), Великої премії Баварської академії образотворчих мистецтв (1964). З 1996 року в Австрії вручається премія імені Додерера.

Література[ред.ред. код]

  • Fleischer W. Heimito von Doderer: das Leben, das Umfeld des Werks in Fotos und Dokumenten. Wien: Kremayr & Scheriau, 1995
  • Fleischer W. Das verleugnete Leben. Die Biographie des Heimito von Doderer. Wien: Kremayr & Scheriau, 1996
  • Wolff L.-W. Heimito von Doderer. Reinbek: Rowohlt, 1996
  • Löffler H. Doderer-ABC. Ein Lexikon für Heimitisten. München: C.H. Beck, 2000
  • Luft D.S. Eros and inwardness in Vienna: Weininger, Musil, Doderer. Chicago; London: University of Chicago Press, 2003
  • Sommer G. Heimito von Doderer: «Technische Mittel». Fragmente einer Poetik des Schreibhandwerks. Wien: Braumüller 2006
  • Girardi C., Girardi M. Heimito von Doderers Preinblicke — Eine Lesereise mit alten und neuen Ansichten. Wien: ÖVG 2006
  • Редчиць Тетяна Вікторівна. Пізня проза Гайміто фон Додерера. Структура та наративні типи: автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.04; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2011. - 19 с.

Посилання[ред.ред. код]