Гайот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гайот

Гайо́ти, гійоти (від імені першовідкривача, американського географа і геолога А. Гюйо) — ізольовані плосковершинні підводні гори, зазвичай вулканічного походження.

Припускають, що вирівнювання вершин обумовлено абразією або субаеральною денудацією з наступним зануренням стародавніх вулканічних островів у води океану.

Поширені головним чином в Тихому океані. Окремі гайоти є також в Атлантичному та Індійському океанах.

Вершини гайотів на глибині від 200 до 2 500 метрів (при глибині менше 200 м вживають термін банка).

Література[ред.ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1988. стор. 49(рос.)