Гайсин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гайсин
Coat of Arms of Haisyn.PNG
Герб Гайсина
Гайсин
Розташування міста Гайсин
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область
Район/міськрада Гайсинська міська рада
Код КОАТУУ 0520810100
Перша згадка 1545
Магдебурзьке право 1744
Статус міста з 1795 року
Населення 25711 (01.01.2011)[1]
Площа 18.26 км²
Густота населення 1408 осіб/км²
Поштові індекси 23700-23705
Телефонний код +380-4334
Координати 48°48′37″ пн. ш. 29°23′03″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 29.38417° сх. д. / 48.81028; 29.38417Координати: 48°48′37″ пн. ш. 29°23′03″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 29.38417° сх. д. / 48.81028; 29.38417
Висота над рівнем моря 215 м
Водойма Сіб
Відстань
Найближча залізнична станція Гайсин
До обл./респ. центру
 - фізична 83 км
 - залізницею 114 км
 - автошляхами 102 км
До Києва
 - фізична 197 км
 - залізницею 497 км
 - автошляхами 264 км
Міська влада
Адреса 23700, Вінницька область, Гайсинський р-н, м. Гайсин, вул. 1 Травня, 7, 2-31-29
Веб-сторінка Гайсинська міськрада
Міський голова Анатолій Ілліч Гук

Га́йсин — місто у Вінницькій області. Населення близько 26 тис. (станом на 2011 р.) мешканців. Одне з найбільших міст Вінницької області. Через Гайсин проходить міжнародна автодорога М12 (СтрийЗнам'янка), а також міжобласний автошлях Брацлав—Гайсин—УманьЧеркаси (317 км), побудований у 1961 році під керівництвом інженера Степана Кожум'яки.

Історія[ред.ред. код]

Основна стаття Історія Гайсина.

Перша згадка відноситься до 1545, коли місто входило до складу Брацлавського воєводства. У 1744 р. отримав магдебурзьке право. У 1795 році внаслідок поділу Польщі відходить до Росії. З 1797 Гайсин — повітове місто Подільської губернії. У місті була чоловіча гімназія. Зараз в цій будівлі розташована школа-інтернат.

Персоналії[ред.ред. код]

  • Топаллер Анатолій Семенович (1911–1996) — Герой Радянського Союзу (19.05.1940), нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями. Почесний житель міста.

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 167 с. ISBN 966-8201-26-4
  3. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 296 с. ISBN 966-8201-26-4

Посилання[ред.ред. код]