Гай Музоній Руф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перша сторінка першої глави робіт Гая Музонія Руфа грецькою мовою

Гай Музоній Руф (лат. Gaius Musonius Rufus) — римський філософ-стоїк I століття н. е. Викладав філософію в Римі під час правління Нерона, внаслідок чого був відправлений у заслання 65 року, повернувшись лише за Ґальби. Йому було дозволено залишитися в Римі, коли Веспасіан у 71 році вигнав з міста всіх філософів, але згодом і він був висланий і повернувся тільки після смерті Веспасіана. Фрагменти з його лекцій збереглися досі. Також він відомий як учитель Епіктета.

Біографія[ред.ред. код]

Гай Музоній Руф був сином римського вершника Капітона (лат. Capito); народився у місті Вольсинії (Етрурія)[1] близько 20-30 років нашої ери. Він вже був відомий в Римі у час правління Нерона, де викладав стоїчну філософію. Філософ відправився у вигнання за Рубеллієм Плавтом, коли той 60 року був вигнаний імператором. Музоній повернувся до Риму після смерті Плавта (62 рік)[2], але внаслідок дотримання теорій стоїцизму та викладання їх став об'єктом підозр та ненависті двору Нерона, тому був засланий на острів Ярос 65 року за сфабрикованим обвинуваченням в участі у змові Пізона[3]. Коли Музоній був у засланні, його відвідувало багато людей, які хотіли послухати його лекції. Повернувся у 68 році після усунення Нерона, за Гальби. 69 року Музоній приєднався до армії Вітеллія і проповідував блага світу й небезпеки війни, але був осміяний і незабаром припинив свої повчання[4]. Ймовірно, приблизно у той час філософ навчав Епіктета, найвідомішого свого учня. Музоній був настільки високо шанований у Римі, що новий імператор Веспасіан дозволив йому залишитися в місті, коли 71 року всі інші філософи були вигнані, але зрештою Музонія все-таки вигнали з Рима близько 75 року, і повернутися філософ зміг тільки через чотири роки (79 року), коли помер Веспасіан. Помер Гай Музоній Руф у 101 році — це відомо із «Листів» Плінія, де письменник говорить про Артемідора, зятя Музонія[5].

Філософські погляди Музонія були зібрані двома його учнями. Невідомо, чи писав філософ щось для публікації. Інтереси його лежали в основному в галузі прикладної етики[6]. Основним твердженням його було те, що кожна людина має задатки до доброчесного життя. Вчення Музонія мало певний вплив на ранньохристиянську моралістику[6].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Cora Lutz, (1947), Musonius Rufus: The Roman Socrates. Printed in: Yale Classical Studies, Volume X. Edited by A. R. Bellinger. Yale University Press. (англ.)
  • Cynthia King, (2011), Musonius Rufus: Lectures and Sayings. Edited by William B. Irvine. CreateSpace. ISBN 978-1-4564-5966-6 (англ.)
  • J. T. Dillon, (2004), Musonius Rufus and Education in the Good Life: A Model of Teaching and Living Virtue. University Press of America. ISBN 0-7618-2902-4 (англ.)