Галагаз звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Галагаз звичайний
Дорослий самець
Дорослий самець
Доросла самка
Доросла самка
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Рід: Галагаз (Tadorna)
Вид: Галагаз звичайний
Біноміальна назва
Tadorna tadorna
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tadorna tadorna
EOL: 1047356
ITIS logo.jpg ITIS: 175055
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 100600402
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 75865
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tadorna tadorna

Галагаз звичайний (Tadorna tadorna) — водоплавний птах роду Галагаз родини Качкових. Відноситься до групи «земляних качок». В Україні — гніздовий, перелітний, зимуючий вид приморських районів; залітний на решті території. Відноситься до мисливських птахів.

Таксономія та назва[ред.ред. код]

Галагаз звичайний — типовий вид роду Галагаз (Tadorna), один із 7 його видів [1].

В оглядах птахів України назву виду звичайно наводять як родову назву без означення, оскільки інший відомий в Україні вид цього роду — Tadorna ferruginea раніше відносили до окремого роду Casarca (або підроду Casarca в межах роду Tadorna), вернакулярною назвою якого була назва Огар[1]. Історія з використанням назви «Casarca» складна і включає період визнання назви "Tadorna casarca (Lin.)" у якості валідної для Tadorna ferruginea («огар»), а також вернакулярної української назви «Казарка» для роду Branta Scopoli, 1769.

Означення «звичайний» для типового виду відповідає біномену і поширеним назвам в інших мовах (напр., англ. "Common Shelduck"). В оглядах фауни України таку назву вжито, зокрема, у довіднику «Наземні хребетні України та їх охоронні категорії»[2].

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Досить велика за розміром качка — маса тіла 0,9—1,6 кг, довжина тіла 58—71 см, розмах крил 110—123 см. Легко відрізняється від іших качок строкатим забарвленням. У самця в шлюбному вбранні голова, верх шиї, зовнішні плечові пера і смуга посередині грудей та черева чорні; голова і шия з зеленим металічним полиском; через воло і передню частину спини проходить широке каштаново-руде кільце. «Дзеркальце» зелене, першорядні махові пера чорні. Інше оперення біле. Дзьоб червоний, основа верхньої щелепи з характерним виростом; ноги рожеві. У позашлюбному вбранні виросту на основі верхньої щелепи нема; оперення голови і шиї без металічного полиску; пір'я біля основи дзьоба біле.

Доросла самка подібна до позашлюбного дорослого самця. Молодий птах зверху сірувато-бурий; лоб, щоки, передня частина шиї, груди і черево білі; дзьоб і ноги сірувато-жовті.

Поширення та місця існування[ред.ред. код]

Галагаз поширений спорадично від Скандинавського півострова та Середземномор'я на заході до Ірану, Монголії та північного Китаю на сході. Гніздова область розташована переважно у зоні степів та пустель. Майже скрізь галагаз є перелітним птахом, за виключенням Британських островів, а також Туркменістану та Ірану. Зимує на узбережжі Північного моря, Британських островів, Біскайської затоки, Середземного моря, в Месопотамії, центральних частинах Індостану, в Бірмі.

На місцях гніздування притримується солонуватих озер, особливо розташованих поблизу від піщаних бугрів або кам'янистих осипів, зручних для побудови гнізда.

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність в Європі оцінюється в 42—65 тис. пар, в Україні — 1400—1700 пар[3].

Річний цикл[ред.ред. код]

Пухові пташенята

Моногамні птахи. Тримають парами цілорічно. Навесні на місцях гніздування з'являються рано, з першими проталинами. Гніздо розміщує найчастіше в норах корсаків, борсуків, бабаків глибиною до 3—4 м. Інколи робить нори в берегових урвищах. Гнізда можуть бути розміщені близько одне від одного, у деяких складних норах лисиць одночасно може гніздитись від 2 до 5 самок. Гніздо роблять із стебел та листя різних рослин, частіше за все злаків та рясно вистилається пухом, який самка вищипує у себе на грудях та череві. Кладка з 6—18,частіше 8—9 яєць молочно-білого кольору, інколи з легким оливковим відтінком. Насиджує кладку тільки самка протягом 29—31 днів[4]. Залишаючи гніздо, прикриває яйця пухом. Пташенята виводкові, гніздо залишають самостійно. Повний розвиток молодих відбувається протягом 2 місяців.

Статева зрілість настає на другому році життя.

Линяння двічі протягом року (літнє та передшлюбне). Під час літнього линяння галагази збираються на великих морських озерах та лиманах, утворюючи зграї до декількох сотень, а інколи тисяч птахів.

Живлення[ред.ред. код]

Живляться переважно тваринною їжею: ракоподібними, личинками комах, молюсками, інколи сараною та іншими наземними безхребетними. В окремі сезони вживають і рослинну їжу, переважно водорості.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Маркевич О. П., Татарко К. I. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник: термінологія i номенклатура. — Київ: Наукова думка, 1983. — 412 с.
  2. Загороднюк І. Наземні хребетні України та їх охоронні категорії. — Ужгород: Вид-во «Ліра», 2004. — 48 с. — ISBN 966-8266-09-9.
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. del Hoyo, J., Elliott, A. & Sargatal, J. (1992) Handbook of the Birds of the World. Volume 1: Ostrich to Ducks. Lynx Editions, Barcelona ISBN 978-84-87334-10-8

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]