Галан Ярослав Олександрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ярослав Олександрович Галан | |
 |
|
| Псевдоніми: | Яга, Мирон Яро, Володимир Росович, Ігор Семенюк та інші |
|---|---|
| Дата народження: | 27 липня 1902 |
| Місце народження: | Динув (Польща) |
| Дата смерті: | 24 жовтня 1949 |
| Місце смерті: | Львів |
| Рід діяльності: | письменник, журналіст |
| Жанр: | п'єси, новели, памфлети |
| Премії: | Сталінська (1952, посмертно) |
Яросла́в Олекса́ндрович Гала́н (*27 липня 1902, Динів, нині Підкарпатського воєводства, Польща — †24 жовтня 1949, Львів) — український письменник, журналіст, громадський і політичний діяч.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився у сім'ї службовця. Закінчив гімназію у Перемишлі (нині місто Перемишль, Польща). Навчався у Віденському університеті (1922—1926) та Краківському університеті (1926—1928).
Від 1924 — член Комуністичної партії Західної України (КПЗУ).
Викладав польську словесність в українській приватній гімназії в Луцьку. 1929 позбавлено права на педагогічну роботу в межах тогочасної Польщі як члена КПЗУ й активіста прокомуністичної організації революційних письменників «Горно» у Львові.
1930—1932 — співробітник львівських часописів «Вікна» (друкований орган «Горна») та «Нові шляхи». 1932—1939 жив із випадкових заробітків.
1932 до УСРР на навчання виїхала дружина письменника — Ганна Галан (Геник). 1937 її, студентку Харківського медичного інституту, за фальшивим звинуваченням арештували й невдовзі стратили.
1935 Галану було відмовлено в радянському громадянстві.
Письменник брав активну участь у комуністичному підпіллі, в підготовці та проведенні Антифашистського конгресу діячів культури (Львів, 1936).
Перебував під наглядом поліції. Галана двічі заарештовували — 1936, 1937.
Після приєднання Західної України до СРСР працював кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна» (1939—1941), республіканських газет — «Правда Украины» та «Радянська Україна» (1942—1948).
Під час війни був коментатором на радіостанції імені Тараса Шевченка (Саратов, 1942), на радіостанції «Радянська Україна» (Москва, 1943) та на пересувній прифронтовій радіостанції «Дніпро» (1943), працював у групі журналістів при ЦК КП(б)У.
Від листопада 1945 до квітня 1946 — спеціальний кореспондент газети «Радянська Україна» на Нюрнберзькому процесі.
У воєнні та повоєнні роки Ярослав Галан засуджував ідеї української державності, засуджував ОУН, УПА, а також греко-католицьку церкву. Його стаття «Плюю на Папу» стала відповіддю на відлучення його від Церкви папою Пієм XII.
Загинув у робочому кабінеті, від рук бойовиків націоналістичного підпілля. Приводом для вбивства стали антиклерикальні памфлети письменника. Деякі сучасні публіцисти припускають, що замах був організований співробітниками КДБ.
На честь Ярослава Галана названа одна з вулиць Києва.
[ред.] Творчість
- П'єси:
- «Дон-Кіхот із Еттенгайму» (1927),
- «Вантаж» (1930),
- «Вероніка» (1930),
- «99 %» (1930),
- «Осередок» (1932),
- «Недоспівана пісня» («Під золотим орлом», 1947),
- «Любов на світанні» (1949).
[ред.] Премії та нагороди
- 1952 — Сталінська премія за книгу «Вибране» (посмертно).
- Нагороджено двома орденами Знак Пошани та медалями.
[ред.] Література
- Довгалюк П. М. Галан Ярослав Олександрович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 378—379.
- Рубльов О С. Галан Ярослав Олександрович // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 24—25.
- Ярослав Галан: Спогади про письменника. — Львів, 1965.
- Вальо М. А. Ярослав Галан (1902—1949): до 80-річчя з дня народження. Бібліографічний покажчик. — Львів, 1982.
- Про Ярослава Галана: Спогади, статті. — К., 1987.
- Ярослав Галан — борець за правду і справедливість: Документи // Український історичний журнал. — 1990. — № 2—3.
- Рубльов О. С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20—50-ті роки XX ст.) — К., 1994.
- Бантышев А. Ф., Ухаль А. М. Убийство на заказ: кто же организовал убийство Ярослава Галана? Опыт независимого расследования. — Ужгород, 2002.
