Галан Ярослав Олександрович

Ярослав Олександрович Галан
Псевдоніми, криптоніми:	Яга, Мирон Яро, Володимир Росович, Ігор Семенюк та інші
Дата народження:	27 липня 1902
Місце народження:	Динув (Польща)
Дата смерті:	24 жовтня 1949
Місце смерті:	Львів
Рід діяльності:	письменник, журналіст
Жанр:	п'єси, новели, памфлети
Премії:	Сталінська (1952, посмертно)

Яросла́в Олекса́ндрович Гала́н (* 27 липня 1902, Динів, нині Підкарпатського воєводства, Польща — † 24 жовтня 1949, Львів) — радянський письменник, журналіст, громадський і політичний діяч.

Біографія

Народився у сім'ї службовця. Закінчив гімназію у Перемишлі (нині місто Перемишль, Польща). Навчався у Віденському університеті (1922—1926) та Краківському університеті (1926—1928).

Від 1924 — член Комуністичної партії Західної України (КПЗУ).

Викладав польську словесність в українській приватній гімназії в Луцьку. 1929 позбавлено права на педагогічну роботу в межах тогочасної Польщі як члена КПЗУ й активіста прокомуністичної організації революційних письменників «Горно» у Львові.

1930—1932 — співробітник львівських часописів «Вікна» (друкований орган «Горна») та «Нові шляхи». 1932—1939 жив із випадкових заробітків.

1932 до УСРР на навчання виїхала дружина письменника — Ганна Галан (Геник). 1937 її, студентку Харківського медичного інституту, за фальшивим звинуваченням арештували й невдовзі стратили.

1935 Галану було відмовлено в радянському громадянстві.

Письменник брав активну участь у комуністичному підпіллі, в підготовці та проведенні Антифашистського конгресу діячів культури (Львів, 1936).

Надгробок Ярослава Галана на Личаківському цвинтарі у Львові

Перебував під наглядом поліції. Галана двічі заарештовували — 1936, 1937.

Після приєднання Західної України до СРСР працював кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна» (1939—1941), республіканських газет — «Правда Украины» та «Радянська Україна» (1942—1948).

Під час війни був коментатором на радіостанції імені Тараса Шевченка (Саратов, 1942), на радіостанції «Радянська Україна» (Москва, 1943) та на пересувній прифронтовій радіостанції «Дніпро» (1943), працював у групі журналістів при ЦК КП(б)У.

Від листопада 1945 до квітня 1946 — спеціальний кореспондент газети «Радянська Україна» на Нюрнберзькому процесі.

У воєнні та повоєнні роки Ярослав Галан засуджував ідеї української державності, засуджував ОУН, УПА, а також греко-католицьку церкву. Його стаття «Плюю на Папу» стала відповіддю на відлучення його від Церкви папою Пієм XII. Перебуваючи на Нюрнберзькому процесі, він не міг не знати про факти переслідування нацистами католицької церкви, оскільки вони були озвучені на процесі в одному з обвинувачень керівництву Третього Рейху. Однак це не завадило Я. Галану писати у памфлетах про взаємну підтримку нацистів та Ватикану.

Вбитий у робочому кабінеті двома бойовиками ОУН-УПА, один з яких був особисто знайомий з письменником. Смерть спричинили 11 ударів сокирою по голові, причому більшість з них була нанесена вже після смерті. Вважається, що приводом для вбивства стали антиклерикальні памфлети письменника. Проте В. Кук, командувач УПА та сучасні дослідники припускають, що замах був організований співробітниками КДБ з метою дискредитації націоналістичного підпілля в очах громадськості. Микита Хрущов особисто інформував про смерть Я.Галана Йосипа Сталіна, причому для «колориту» сказав, що вбивці користувалися гуцульською сокирою-барткою.

На честь Ярослава Галана названі вулиці в кількох населених пунктах колишнього СРСР. У Харкові названа іменем Ярослава Галана вулиця яка розташована поряд з медичним університетом.

Творчість

П'єси:

• «Дон-Кіхот із Еттенгайму» (1927),
• «Вантаж» (1930),
• «Вероніка» (1930),
• «99 %» (1930),
• «Осередок» (1932),
• «Недоспівана пісня» («Під золотим орлом», 1947),
• «Любов на світанні» (1949).

Премії та нагороди

• 1952 — Сталінська премія за книгу «Вибране» (посмертно).
• Нагороджено двома орденами Знак Пошани та медалями.

Література

• Довгалюк П. М. Галан Ярослав Олександрович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 378—379.
• Рубльов О С. Галан Ярослав Олександрович // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 24—25.
• Ярослав Галан: Спогади про письменника. — Львів, 1965.
• Вальо М. А. Ярослав Галан (1902—1949): до 80-річчя з дня народження. Бібліографічний покажчик. — Львів, 1982.
• Про Ярослава Галана: Спогади, статті. — К., 1987.
• Ярослав Галан — борець за правду і справедливість: Документи // Український історичний журнал. — 1990. — № 2—3.
• Рубльов О. С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20—50-ті роки XX ст.) — К., 1994.
• Бантышев А. Ф., Ухаль А. М. Убийство на заказ: кто же организовал убийство Ярослава Галана? Опыт независимого расследования. — Ужгород, 2002.

Електронні джерела

• Ігор Чорновол. Хто вбив Ярослава Галана? ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА
• Василько Роман. Злочин: хто гострив сокиру? Обставини смерті Ярослава Галана — погляд через п'ятдесят років
• Кипиани Вахтанг. Прерванный «плевок»: Ярослав Галан перестал быть знаменем борьбы с «украинским буржуазным национализмом»
• Манчук Андрій. «Ярослав Галан: «Померлі борються…»
• Ярослав Галан - последний из великих галицких русофилов