Галапагоська черепаха

Галапаго́ська, гіга́нтська галапаго́ська або слоно́ва черепа́ха (Geochelone nigra) — найбільша сучасна сухопутна черепаха, ендемік дев'яти островів Галапагоського архіпелагу.

Опис та поведінка

Панцир цієї черепахи зливається з ребрами та іншими кістками, тобто є частиною скелету. Коли черепаха відчуває загрозу, вона здатна швидко приховати у панцир голову та шию. Ноги мають тверді луски, що також забезпечують надійний захист.

Дорослі особини можуть важити понад 300 кілограмів і мати розмір 1,2 метрів завдовжки. Зареєстрована максимальна тривалість життя цієї черепахи складає 177 років, а за оцінками може досягати і більш ніж 200.

Еволюція і розвиток

На маленьких островах деякі види тварин розвивалися дуже швидко, й часто протягом лише кількох тисяч років виникло багато нових підвидів чи навіть нових видів. Відбулося це в результаті природного відбору, принципи якого вперше сформулював знаменитий натураліст Чарлз Дарвін, коли відвідав Галапагоські острови в Тихому океані.

В спекотну пору черепахи призвичаїлися пити вологу, що стікає з каменів. Пристосування пішли дали і черепахи можуть втягувати вологу навіть носом. Якщо вологи нема, черепахи пересуваються до кактусів і відкушують їх шматочки, багаті вологою. Щелепи черепах і ротова порожнина настільки тверді, що їм не заважають навіть колючки кактусів.

В спекотну пору галапагоські черепахи ховаються в тінь під кущами або виступами скель. Якщо місця мало, черепахи наповзають одна на одну, аби ретельно викорстати місце в тіньку. Це стало можливим через неагресивний характер галапагоських черепах.

Проблема збереження виду

Кількість галапагоських черепах значно скоротилась. Серед ворогів черепах - щури і люди. Моряки ловили купи неповоротких черепах і забирали їх на кораблі. Під час довгих переходів морем черепахи ставали чимось на кшталт м'ясних консервів.