Галицька залізниця імені Карла Людвіга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Галицькі залізниці до 1897 р.

Галицька залізниця імені Карла Людвіга (нім. — Galizische Carl Ludwig-Bahn [CLB]) — залізнична лінія в Галичині, за часів Австрійської та Австро-Угорської імперій. Збудована у 18561861 рр. під патронатом Леона Сапєги, який отримав концесію на її будівництво 7 квітня 1858 р. від цісаря Франца Йозефа. Залізниця мала проходити із заходу на схід теренами, що лежать північніше Карпатських гір. Вартість початкового капіталу 1862 р. становила 73,7 мільйонів корон, 1891 р. вартість капіталу — 186 мільйонів корон.

Історія будови[ред.ред. код]

Вокзал Галицької залізниці імені Карла-Людвіга у Львові. Фото 1894 року.

Залізниця починалась у Кракові і проходила через Бохню, Тарнув, Дембицю (1856), Ропчице, Сендзішув-Малопольський, Ряшів (1858), Ланьцут, Переворськ (1859), Ярослав, Радимно, Перемишль (1860), Мостиська, Судова Вишня, Городок і Львів (1861). До Львова перший поїзд прибув 4 листопада 1861 р. о 14.30.

Зі Львова залізницю продовжили до Красного і Бродів (1869). З Красного було прокладено відгалуження до Золочева, Зборова, Тернополя і Підволочиська (1871). У південному напрямку залізниця вела з Кракова до Цешина і далі до Угорщини. Були збудовані ще інші короткі й довгі відгалуження Галицької залізниці. Тому її загальна довжина постійно зростала: 168 км (1858 р.), 353 км (1861 р.), 587 км (1871 р.) і 848 км (1887 р.). У 1872 р. в Перемишлі до Галицької залізниці була приєднана Перша угорсько-галицька залізниця. Це дало змогу безпосередньо поєднати залізницею Львів з Будапештом, замість того, щоб їхати аж через Краків. До 1873 паротяги на залізниці носили власні імена.

У 1862 р. на Галицькій залізниці ім. Карла Людвига працювало 130 паротягів (CLB 71-72, CLB 1-2, 2 CLB, 2 CLB 3-4, 32 серій IIa, IIb, IIc), 103 пасажирські вагони i 1393 товарні вагони. Через 10 років кількість паровозів майже не змінилась, але зросло число вагонів: 233 пасажирських i 3273 товарних. У 1874–1891 рр. рухомий склад майже не змінювався. Тоді працювало 165–175 паротягів (12 CLB I, 18 CLB IId, 6 серії IIg, 8 CLB IIf, 2 ІІІа, 26 ІІІb, 1 IIIc, 95 серій IIId, IIIe, IIIf, IIIg, 5 серії V), 255–345 пасажирських вагонів i 3320—3755 товарних вагонів. У 1860 р. Галицька залізниця перевезла 271 тисячу пасажирів, через 6 років це число зросло до 422 тисяч. У 1870 р. було вже 594 тисяч, а в 1873 р. — 945 тисяч. Наступних 10 років тримався рівень у 820–970 тисяч пасажирів. Злет пасажиропотоку припав на кінець XIX сторіччя — 1891 р. було перевезено 1,5 мільйона осіб. Пасажири могли вибирати, з яким комфортом подорожувати: у вагонах 1, 2 чи 3 класу. Так у 1869–1891 рр. вагонами 1 класу користувалось лише 1,0—2,3% пасажирів; 9—16% вибирало 2 клас, а переважна більшість (70—82%) воліла їхати вагонами 3 класу. У 1860 р. було перевезено 248 тисяч тонн різних товарів, через 4 роки — 349 тисяч тонн, а 1870 р. — 543 тисяч тонн. У 1874 р. товарні перевезення різко зросли, і досягнули 1,1 мільйона тонн. Від 1 січня 1892 р. новим власником залізниці стала організація за назвою Австрійські державні залізниці.

Ділянки Галицької залізниці[ред.ред. код]

Відтинки на території сучасної України[ред.ред. код]

Українська частина давньої Галицької залізниці починається на польсько-українському кордоні, біля села Шегині, і проходить через Львів до Красного, звідти до Бродів, а також до Тернополя і Підволочиська. Відтинок від кордону до Львова вважається першою на території України залізницею.

Час відкриття і відстані деяких відтинків

Відтинки на території сучасної Польщі[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Фотографії[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]