Галицьке повстання 1846

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Галицька різанина (1846 року)». Художник Ян Левицький

Галицьке повстання 1846 року — селянське повстання в західних областях Галичини в другій половині лютого та березні 1846 р. Повстання характеризувалося погромами місцевої шляхти, знаті та урядових чиновників.

Найвідомішим ватажком селянських загонів був Якуб Шеля.

Причини повстання та перебіг подій[ред.ред. код]

У лютому 1846 року у Кракові, на той час незалежному місті, спалахнуло повстання на підтримку відновлення Польської держави.

Австрійська влада напередодні Весни народів для придушення спалаху повстання за незалежність Польщі (приєднаної в результаті Першого поділу Польщі) використовувала невдоволення місцевих жителів, а також поширювали чутки про те, що шляхта планує розпочати силові дії проти селянства, метою яких буде їх масове вбивство.

Це дало поштовх для вбивств і грабежів дворянських маєтків.

Практично одночасно з краківським почалося повстання селян у Галичині. Навколишні галицькі селяни піднялися проти поміщиків і фактично виявилися союзниками австрійського уряду.

Галицьке повстання почалося 19 лютого 1846 року. Збройні загони селян пограбували і знищили впродовж декількох днів лютого-березня 1846 понад 500 маєтків (в районі Тарнува було знищено, більш ніж 90% садиб). Убито, часто найжорстокішим способом (звідси і назва цих подій «різанина»), від 1200 до 3000 чол., майже виключно представників шляхти, знаті, державних чиновників, десятки священиків.

Почалася серія взаємних нападів повстанців на менші за кількісним складом повстанських загони, які прямували до Кракова.

Жертви різанини були поховані у братських могилах за межами міста, де пізніше виникло Старе кладовище в Тарнуві.

Коли краківське повстання було придушене і селяни були більше не потрібні австрійській владі, то армія в короткі терміни відновила спокій. В Галичині настав мир, проте ще довго згадувалися вбивства і грабежі, які охопили, в основному, райони Тарнува, Сянока, Нового Сонча та ін.

Кровопролиття мали місце тільки в тих місцевостях, де за ініціативи католицької церкви розвивався масовий рух тверезості, яке протягом декількох років призвело до зниження споживання алкоголю серед місцевого населення, і таким чином, підривало джерела засобів існування багатьох причетних до виробництва і збуту алкоголю[Джерело?].

Література[ред.ред. код]

  • Wiśniewski, Wojciech: Jeszcze o Macieju Boguszu Stęczyńskim i rabacji 1846 roku: nieznany poemat o rzezi galicyjskiej, Płaj, T. 32 (2006), s. 27-45
  • Stefan Kieniewicz, Ruch chłopski w Galicji w 1846 roku, Wrocław 1951 (монографія про причини і описі Галицької різанини)
  • Czesław Wycech, Rok 1846 w Galicji, Warszawa 1958
  • Jan Marian Włodek, Goetz-Okocimscy. Kronika rodzinna 1590—2000
  • Jan Burlikowski, Kronika Miasta Brzeska

Посилання[ред.ред. код]