Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців
| Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців | |
|---|---|
 Стрілецька сотня під час навчань. (вул. Львівська, весна 1918 р.) | |
| На службі | листопад 1917 — 13 травня 1918 |
| Країна |
.svg){kind=small} УНР |
| Вид | Армія УНР |
| Тип | стрілецькі війська |
| Чисельність | близько 700 (січень) — 3000 (квітень) |
| У складі | Запорізький корпус Армії УНР |
| Гарнізон/Штаб | житлові приміщення НАОМА |
| Річниці | 6 листопада[1] |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Євген Коновалець |
Галицько-буковинський курінь січових стрільців — військовий підрозділ, сформований у листопаді 1917 року в Києві з колишніх військовополонених ЗС Австро-Угорщини наддністрянців — галичан і буковинців (частково з УСС) — при ЗС Української Центральної Ради. Становив 3-й курінь полку ім. гетьмана П. Дорошенка.
Формування[ред. | ред. код]
Організацію формування, за підтримки Володимира Кедровського, розпочав Василь Дідушок. Згодом до агітації приєдналися Кость Воєвідка, Федір Черник, Іван Чмола та Роман Дашкевич, а у вересні й Євген Коновалець.
Певним ідеологічним поштовхом для мобілізації складу ГБК стало рішення уряду Австро-Угорщини надати полякам автономію на території Сх. Галичини та претензії останніх щодо Холмщини та частини Волині. З приводу цієї події у листопаді комітетом було зібрано віче на котрому зокрема виступив Симон Петлюра.
Першу сотню підрозділу, формування котрої було завершено в грудні 1917-го, очолив Федір Черник, другу Іван Чмола. На кінець року курінь налічував близько 500-т багнетів, на початок січня 700-т. По першій порі формування мало, властиві й іншим тогочасним підрозділам українського війська, вади — брак дисципліни, недостатню боєздатність, дезертирство та вразливість перед більшовицькою пропагандою, не всі були готові підняти зброю проти австро-угорців тощо. Наприкінці 1917-го Коновалець, очоливши курінь, змінив Дідушка та ініціював додаткове призначення до формування полонених УССів: Андрія Мельника, Романа Сушка, Дмитра Герчанівського, Василя Кучабського та інших.
Було утворено дорадчий орган командування — Стрілецьку раду. Серед основ статуту ГБК зазначалися боротьба за самостійну Соборну Українську Державу та суворе дотримання субординації. По завершенню формування підрозділ було перейменовано на 1-й курінь Січових Стрільців. При курені почалося формування Студентського куреня для допомоги з охорони державних установ.
Після реорганізації курінь (660—700 вояків) здійснював охорону УЦР, її голови — Михайла Грушевського, штабу Київського військового округу. В січні-лютому 1918-го брав участь в обороні столиці від більшовицьких військ М. Муравйова та придушенні більшовицького заколоту в місті.
Від 8 квітня, після проведеної мобілізації, 1-й полк Січових Стрільців. Наприкінці квітня полк нараховував 3 тис. стрільців, близько 1/4 формації становили наддніпрянці. Новобранці мали зобов'язання підписати як мінімум короткостроковий контракт на пів року. Додатково створено школу підстаршин та реєстраційну канцелярію для обліку інформації по проходженню вояками служби -до- та -у- полку СС. Проте після Гетьманського перевороту на початку травня полк було роззброєно й розформовано. Частина його вояків увійшли до різних підрозділів Запорізького корпусу, дві сотні (2-га та 12-та) було переформатовано на комендантські охоронні підрозділи.
Склад[ред. | ред. код]
Керівництво[ред. | ред. код]
- Євген Коновалець — командувач
- Андрій Мельник — начштабу
- Михайло Матчак — курінний ад'ютант
- Гриць Гладкий — начальник канцелярії
- Іван Даньків — начгосп
- Кость Воєвідка — головний лікар
Дієве військо[ред. | ред. код]
- Сотня скорострілів (бл. 150 вояк)
- Федь Черник
- 1-ша піша сотня (понад 200-ті)
- Іван Чмола
- 2-га піша сотня (понад 200-ті)
- Роман Сушко
- Сотня резерву (бл. 150)
- Володимир Кучабський
- Гарматна батарея (12 гармашів)
- Роман Дашкевич
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тинченко Я. Ю. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) // Реальний стан збройних сил супротивників
Література[ред. | ред. код]
- Голубко В. Армія Української Народної Республіки 1917—1918. — Львів, 1997.
- Життя і смерть полковника Коновальця. — Львів, 1993.
- Історія січових стрільців 1917—1919: Воєнно-історичний нарис. — Львів, 1937.
- Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. — Львів, 1990.
- Науменко К. Є. Галицько-буковинський курінь січових стрільців [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918). — К.—Львів, 1996.
- Хома І. Січові Стрільці. Створення, військово-політична діяльність та збройна боротьба Січових Стрільців у 1917—1919. рр. — К. : Наш час, 2011. — 104 с. — С. 10—15.
- Якимович Б. Збройні Сили України: Нарис історії. — Львів, 1996.
|
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |