Галофіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Галофіти (грец. hals — сіль і грец. phyton — рослина) — солестійкі рослини, що належать до різних екоморф за галофільністю[1]. Особливо цікаві галофіти групи галоксерофітів, яким притаманна значна стійкість до високих концентрацій солей і часто бувають сукулентами (напр., Halocnemum strobilaceum — евгалофіт і Rubia cretacea — базифіт), Деякі з них розвивають величезний осмотичний тиск. Так, у Atriplex confertifolia він досягає 153 атм[2]; галомезоксерофіти здатні виділяти надлишок солей спеціальними залозками (напр., Limonium gmelinii — кріногалофіт) або мають можливість регулювати проникність клітинних мембран при карбонатній солоності грунтів (кальцієві і натрієві солі вуглекислоти, напр. Artemisia lercheana — глікогалофіт); галоксеромезофіти (напр., Elymus paboanus); галомезофіти (Salicornia europaea) — розвиваючи осмотичний тиск до 100 атм[3]; галогідрофіти (Zostera marina). До галофітів належать і деякі бактерії (виносять присутність у воді NaCl в концентрації до 25%), а також всі водорості морів і океанів. Концентрація солей в їх організмах дуже близька до їх концентрації в морській воді.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата: Наука, 1983. — 216 c.
  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
  • Словарь ботанических терминов / Под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев, Наук. думка, 1984.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Галофільність, солестійкість — адаптованість організмів до існування на грунтах, в грунтах і водах, більш-менш багатих легкорозчинними солями. Солестійкі організми діляться на галофітов (рослини) і галофіли (тварини).
  2. Horris, 1921
  3. Келлер, 1920