Галтування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Галтувáння — поверхнева пластична деформація співударом незакріплених заготовок і робочих тіл в замкнутому об'ємі при їх переміщенні, яке зумовлене обертанням робочого органу[1]. Лежить в основі технологічного процесу, призначеного для очищення поверхні дрібних деталей від окалини, задирок, формувальної суміші, а також, для покращення якості поверхні виробів.

Вироби завантажуються у барабани чи дзвони разом із наждаком, піском чи іншими сухими абразивами (сухе галтування), або з додаванням до абразивів розчину кислоти чи лугу (мокре галтування). У деяких випадках застосовують сухе полірування деталей у дзвонах чи барабанах зі сталевими кульками, дерев'яною стружкою, обрізками шкіри тощо, чи мокре полірування, що здійснюється тими ж способами, але із додаванням мильної води.

Барабани можуть бути циліндричними, багатогранними, бочкоподібними з 2…3 внутрішніми ребрами об'ємом до 4м³. Частота обертання 10…50 об/хв. За об'ємом абразивний матеріал у 3…8 разів повинен перевищувати загальний об'єм деталей, а об'єм зайнятий в барабані деталями та абразивом не повинен перевищувати 60% об'єму барабана.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2491-94 Покриття металеві та неметалеві неорганічні. Терміни та визначення.

Джерела[ред.ред. код]

  • Одинцов Л. Г. Упрочнение и отделка деталей поверхностным пластическим деформированием: Справочник. — М.: Машиностроение, 1987. — 328 с.