Гамартія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гама́ртія (дав.-гр. ἁμαρτία, букв. «Помилка», «вада») — поняття з «Поетики» Аристотеля, що позначає трагічну ваду характеру головного героя трагедії або його фатальну помилку, яка стає джерелом моральних терзань та надзвичайно загострює в ньому усвідомлення власної провини, навіть якщо вина, ​​за сучасними поняттями, відсутня. Наприклад, в трагедії «Цар Едіп» головний герой вбиває батька і одружується з матір'ю, не маючи уявлення про те, ким вони йому припадають.

Короткий опис[ред.ред. код]

Гамартія в давньогрецькій трагедії — окремий прояв невблаганних, космічних законів, що карають надто активну людини за надмірну самовпевненість, за спробу переступити межі того, що визначено людині фатумом. Загострюючи дію зовнішніх сил, ата і гамартія ведуть головного героя до неминучої розв'язки кожної античної трагедії — трагічного кінця (по-грецьки розв'язка — «катастрофа», саме цей термін використовує Арістотель).

Іноді до фатальної помилку приводить всеохопне прагнення героя бути краще за інших (честолюбство). У цьому випадку гамартія виступає зворотним боком його самовпевненості — «Гібриса». Есхіл в «Персах» демонструє, як зарозумілість Ксеркса призвела його до фатальної для нього помилки («Гамартії») — вторгненню в Елладу.

Драматурги Нового часу також воліли ставити в центр трагедії людину, яка за своїми здібностями піднімалася над загалом, але була вражена як гібрисом, так і гамартією. Таким є Гамлет, що зверхньо поглядає на людство, хоча його самого точить черв'як гамартії — патологічна нерішучість. У Отелло в якості фатального вади виступають ревнощі.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Merriam-Webster's Encyclopedia of Literature. ISBN 9780877790426. Page 510.
  • Bremer, J.M. «Hamartia.» // Tragic Error in the Poetics of Aristotle and in Greek Tragedy. Amsterdam, Adolf M. Hakkert, 1969 (дисертація).
  • Eun-Ae Kim: Lessings Tragödientheorie im Licht der neueren Aristoteles-Forschung. Würzburg 2002. Google Books: [1]
  • Burkhard Meyer-Sickendiek: Die Schuld in der Tragödie, in: Ders.: Affektpoetik. Eine Kulturgeschichte literarischer Emotionen. Würzburg 2005, S. 167-200. Google Books: [2]
  • Dawe, R D. "Some Reflections on Ate and Hamartia." Harvard Studies in Classical Philology 72 (1968): 89-123. JSTOR. St. Louis University Library, St. Louis. 29 Apr. 2008.
  • Hyde, Isabel. "The Tragic Flaw: is It a Tragic Error?" The Modern Language Review 58.3 (1963): 321-325. JSTOR. St. Louis University Library, St. Louis. 29 Apr. 2008.
  • Moles, J L. "Aristotle and Dido's 'Hamartia'" Greece & Rome, Second Series 31.1 (1984): 48-54. JSTOR. St. Louis University Library, St. Louis. 29 Apr. 2008.
  • Stinton, T. C. W. "Hamartia in Aristotle and Greek Tragedy" The Classical Quarterly, New Series, Vol. 25, No. 2 (Dec., 1975): 221 - 254. JSTOR. St. Louis University, St. Louis. 29 Apr. 2008.
  • Golden, Leon, "Hamartia, Ate, and Oedipus", Classical World, Vol. 72, No. 1 (Sep., 1978), pp. 3-12.