Гамбург (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гамбургер Шпорт Ферайн
HSV.svg
Повна назва Hamburger Sport Verein e.V.
Прізвисько «ротгозе» (Rothose)
(«червоноштанники»
німецькою)
Коротка назва Гамбург, HSV
Рік заснування 1919
Місто Гамбург, Німеччина
Стадіон Імтех-Арена
(кол. назва —
Фолькспаркштадіон)
Вміщує 57 274
Президент Німеччина Карл-Едґар Ярхов
Головний тренер Німеччина Торстен Фінк
Ліга Бундесліга
2011/12 15-те
Домашня
Виїзна


«Га́мбург» (нім. Hamburger Sport Verein e.V.) — німецький футбольний клуб із Гамбурга. Один з найвідоміших і найсильніших клубів Німеччини. Єдиний клуб, який грав у всіх сезонах Бундесліги з часу її створення в 1963 році. 6-разовий чемпіон Німеччини. Володар Кубка європейських чемпіонів 1983 року.

Історія[ред.ред. код]

Створення[ред.ред. код]

Сучасний клуб «Гамбурґ» (німецькоюHamburger Sport Verein, «Гамбурзький спортивний союз») був створений у 1919 внаслідок об'єднання трьох спортивних товариств: Sports Club Germania, Hamburg FC і FC Falke. Кольори нової форми взяли від традиційного для Ганзи червоного кольору та білого з чорним — барв «Ґерманії».

Перші сезони[ред.ред. код]

Команда була одною з найсильніших у Німеччині в 20-х роках. В сезоні 1920/21 «Гамбурґ», вигравши у «Ганновера» у фіналі північно-німецької першості, ввійшов до вирішального плей-оф всенімецького чемпіонату. Але вже в 1/4 поступився «Дуйсбурґу» — 1:2, після додаткового часу. Наступного сезону клуб впевнено виграв чвертьфінал і півфінал (5:0 і 4:0 відповідно), і у фіналі мав зустрітись із «Нюрнберґом». Гра пройшла 18 червня 1922 року в Берліні, але переможця не визначила — 2:2. За правилами тих часів команди зіграли перегравання (6 серпня в Ляйпциґу), але воно завершилось нічиєю 1:1. Гру перервали, оскільки матч продовжували тільки 7 гравців «Нюрнберґа», а за правилами мінімім був — 8 футболістів. Титул чемпіона присудили «Гамбурґу». Баварці таке рішення опротестували і Німецька футбольна асоціація вирішила нікому не присуджувати перемоги. Це один з 2 випадків у всій історії німецького футболу, коли жодна команда не отримала чемпіонського титулу.

Клуб регулярно вигравав чемпіонат Пн. Німеччини і виходив до плей-оф. Наступного сезону (1922/23) гамбуржці вперше стали чемпіонами Німеччини, впевнено перемігши у фіналі «Уніон» з Обершоневайде — 3:0. Клуб повторив успіх у 1928 році (розгром «Герти» 5:2). Одним з найкращих у лінії нападу був Франц Горн, який за 6 років у барвах клубу забив 121 гол (зігравши 105 ігор). В сезоні 1930/31 «Гамбурґ» програв у 1/2 фіналу майбутньому чемпіону — «Герті» (2:3, дод. час) Після приходу до влади нацистів головною командою міста Гамбурґ був маловідомий Eimsbütteler TV. На початку 40-х у футбол продовжували грати, локи війна пе підійшла вже зовсім близько. За «Гамбурґ» тоді виступав Ервін Зеелер — батько майбутньої «зірки» європейського футболу Уве Зеелера. Колишні високі результати колектив почав показувати вже після війни.

1950-ті і 60-ті[ред.ред. код]

Після відновлення футболу в Німеччині «Гамбурґ» зоставався сильною командою. Три сезони поспіль (1947/48 - 1949/50) «ротгозе» виходили до 1/4 фіналу, але завершували боротьбу на цьому етапі. В наступних роках 8 найсильніших команд Німеччини ділили на 2 фінальні групи, переможці яких й грали за титул чемпіона. «Гамбурґ» кілька років займав у груповому раунді то 3, то 2 місце і лише в сезоні 1956/57 зумів пробитися до фіналу. Там його розгромила «Боруссія» (Дортмунд) — 4:1. Наступного сезону гамбургці поступилися «Шальке-04» з непристойним рахунком 0:3 і другий рік поспіль зайняли 2-е місце. Сезон 1958/59 команда закінчила на 2-й позиції у групі, зате 25 червня 1960 року втретє у своїй історії виграла чемпіонат (перемігши 3:2 «Кельн»).

Перший рік у Бундеслізі «Гамбурґ» закінчив на 6 позиції. Уве Зеелер став найкращим бомбардиром першості — 30 голів.

Досягнення[ред.ред. код]

Відомі гравці[ред.ред. код]

Склад[ред.ред. код]

Склад команди станом на 24 вересня 2011 року

Позиція Гравець
1 Чехія ВР Ярослав Дробний
2 Німеччина ЗХ Денніс Дікмайєр
3 Англія ЗХ Майкл Менсьєн
4 Німеччина ЗХ Хайко Вестерманн Капітан
5 Нідерланди ЗХ Джефрі Брума
6 Німеччина ЗХ Денніс Аоґо
7 Німеччина ПЗ Марцель Янсен
8 Венесуела ПЗ Томас Рінкон
9 Перу НП Хосе Герреро
10 Хорватія НП Младен Петрич
11 Хорватія ПЗ Іво Ілічевич
13 Німеччина ПЗ Роберт Теше
14 Чехія ПЗ Давид Яролім
15 Південна Корея НП Юн Мін Сон
Позиція Гравець
16 Швеція НП Маркус Берг
17 Туреччина ПЗ Гекхан Торе
18 Нідерланди ПЗ Ромео Кастелен
22 Італія ПЗ Джакопо Сала
25 Норвегія ПЗ Пер Цильян Ш'єльбред
27 Німеччина ПЗ Сорен Бертрам
28 Туреччина ПЗ Толгай Арслан
29 Німеччина ВР Том Мікель
33 Чехія ЗХ Мирослав Степанек
34 Боснія і Герцеговина ЗХ Мухамед Бешич
36 Німеччина ПЗ Кевін Інґресо
37 Німеччина ЗХ Янек Штернберг
44 Сербія ПЗ Гойко Качар
Сербія ЗХ Слободан Райкович

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]