Гамбіт Руссо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шаховий дебют
Назва Гамбіт Руссо
a b c d e f g h
8
Chessboard480.svg
a8 чорна тура
c8 чорний слон
d8 чорний ферзь
e8 чорний король
f8 чорний слон
g8 чорний кінь
h8 чорна тура
a7 чорний пішак
b7 чорний пішак
c7 чорний пішак
d7 чорний пішак
g7 чорний пішак
h7 чорний пішак
c6 чорний кінь
e5 чорний пішак
f5 чорний пішак
c4 білий слон
e4 білий пішак
f3 білий кінь
a2 білий пішак
b2 білий пішак
c2 білий пішак
d2 білий пішак
f2 білий пішак
g2 білий пішак
h2 білий пішак
a1 біла тура
b1 білий кінь
c1 білий слон
d1 білий ферзь
e1 білий король
h1 біла тура
8
7 7
6 6
5 5
4 4
3 3
2 2
1 1
a b c d e f g h
Початкові ходи 1. e4 e5 2. Кf3 Кc6 3. Сc4 f5
ECO C50
Розробник Ежен Руссо
Перше застосування 28 жовтня 1849
Названо на честь шахіст Ежен Руссо
Категорія дебюту Не вказано

Гамбі́т Руссо́ — шаховий дебют. Виникає після ходів: 1. e4 e5 2. Кf3 Кc6 3. Сc4 f5. Запропонований американцем Еженом Руссо в партії проти Пола Морфі 28 жовтня 1849 року в Новому Орлеані.

Історія[ред.ред. код]

Цей гамбіт запропонував американський шахіст французького походження Ежен Руссо в партії проти 12-річного шахового вундеркінда Пола Морфі 28 жовтня 1849 року в Новому Орлеані.

Як зазначив Яків Нейштадт у своїй книзі «Некоронованные чемпионы», це була «…Невдала спроба зі зміною кольорів отримати позицію віденської партії або відмовленого королівського гамбіту. Ослаблення чорними діагоналі a2—g8 разом із відставанням у розвитку стають вирішальними.»[1] Морфі відповів 4. d2-d3, хоча активнішим є 4. d2-d4, як він зіграв згодом 1859 року в Лондоні в сеансі одночасної гри всліпу. Закінчивши розвиток, білі можуть заатакувати пункт f7. Зрештою, чорні (Руссо) програли, а для відомого в майбутньому Пола Морфі ця гра стала стала першою опублікованою партією.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Нейштадт Я. И. Некоронованные чемпионы. — Москва: Физкультура и спорт, 1975. — С. 218

Література[ред.ред. код]

  • W. Litmanowicz, J. Gizycki, Szachy od A do Z, Warszawa, Sport i Turystyka, s. 1042, tom 2, 1987