Гамб'є

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гамб'є (фр. Îles Gambier) — група невеликих островів Французької Полінезії в південно-східній частині архіпелагу Туамоту. Досить часто острова Гамб'є розглядаются як окрема від Туамоту група островів у зв'язку з культурною та лінгвістичною спорідненістю з Маркізькими островами, а також подібністю геологічної структури (острова цієї групи вулканічного походження, тоді як архіпелаг Туамоту — группа атолів). Атол Темое часто прирівнюється до островів Гамб'є.

Прапор о-ів Гамб'є
Gambier9.png

Географія[ред.ред. код]

До складу архіпелагу Гамб'є входить чотири великих острова і 10 моту, що з'єднані загальною лагуною:

а також адміністративно до їх складу належать чотири острови групи атолів Актеон:

Також до складу архіпелагу Гамб'є входить ряд окремих островів: Марутеа, Марія і Моране. Більшість островів архіпелагу Гамб'є вулканічного походження і є частиною колись існуючого кратера вулкану. Інша частина архіпелагу має коралове походження. Найвища точка архіпелагу — г. Дафф на о-ві Мангарева (441 м).

Клімат на остроах Гамб'є тропічний. Найнижча температура (15 °C) спостерігається в липні та серпні

Аукена

Історія[ред.ред. код]

Перші поселенці — полінезійці, з'явилися на островах Гамб'є приблизно у 1200 р. до н. е.; дісталися вони туди, ймовірно, з Маркізьких островів. Першим європейцем, який відкрив архепелаг, був британський капітан Джон Вілсон з Лондонського місіонерського товариства. Він пропливав повз архіпелаг у 1797 році на кораблі «Дафф». Архіпелаг Джон Вілсон назвав архіпелаг в честь капітана Гамб'є, який підтримав експедицію. З 1834 по 1871 роки на островах висаджувалися католицькі місіонери. На початку XX століття відбулися значні зміни в інфраструктурі: збудовано дороги, кам'яні будинки, церкви. Французький протекторат поширився на острова у 1871 році.

Ядерні випробування[ред.ред. код]

Острова Гамб'є свого часу виступили матеріално-технічною базою для французьких ядерних випробувань, що здебільшого відбувалися на острові Муруроа. Французькі військові провели ряд робіт для створення глибоководних судохідних каналів. Незабаром було зафіксовано значний рівень інтоксикації, внаслідок чого у місцевих жителів розвинулася сигуатера.

Посилання[ред.ред. код]