Гамза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арабське письмо
ا    ب    ت    ث    ج    ح
خ    د    ذ    ر    ز    س
ش    ص    ض    ط    ظ    ع
غ    ف    ق    ك    ل
م    ن    ه    و    ي
ІсторіяТранслітерація
ЦифриЧисла
Інші знаки та літери
Діакритики
ГамзаТанвінШадда
Та марбута ة‎Аліф максура ى‎
Лам-аліф لا‎‎
Сонячні та місячні літери
Додаткові літери
پ‎    چ‎    ژ‎    گ‎    ڭ    ڤ

Га́мза (араб. همزة‎‎ — «укол») — позаабеткова арабська літера, що передає гортанне зімкнення [ʔ].

Звучання та історія[ред.ред. код]

Звук вимовляють зімкненням голосових зв'язок (закриттям голосової щілини) і їх миттєвим розімкненням (вибухом). Органи ротової порожнини при цьому не напружуються, а готують до вимови наступного звука. Подібне може трапитися в українській мові, якщо при збігові двох голосних провести між ними чітку межу (наприклад, ко-оперативний, по-одному).

В українській мові такий легкий вибух не має жодного змістового значення, натомість в арабській мові, де його вимовляють більш енергійно, це самодостатній приголосний звук. Для його позначення використовують не літеру, а особливий значок, що має назву «гамза» (так само як і звук). Він має вигляд маленького гачка, проведеного проти годинникової стрілки, та прямого штриха, проведеного похило справа наліво.[1]

Сусідні з гамзою голосні звучать так само, як при поєднанні з пом'якшеними приголсоними. Гамза і айн, як і всі інші приголосні, можуть подвоюватися. Наприклад: رَأْسٌ رئيس سيئٌ أَمْرٌ.

Знак гамза (ء) було введено пізно, після написання Корана. Його придумав Халіль ібн Ахмад аль-Фарахіді, взявши за основу літеру «айн» (ع) та зрізавши її орнаментальний хвостик.

Правопис[ред.ред. код]

Гамза може займати такі позиції: самостійну — ء, над аліфом — ‏أ‎, під аліфом — ‏إ‎, над вав — ‏ؤ, над аліф максурою — ‏ئ.

Таким чином, гамза може займати у слові або ізольовану позицію, або позицію з «підставкою». Самі підставки ніяких звуків не видають. Існує три головні правила правопису гамзи:[1]

  • На початку слова підставкою для гамзи завжди є аліф. При цьому, якщо гамза має оголосок [a] чи [u], то вона пишеться над аліфом, а знак голосного — над нею; якщо ж оголосок [i], то гамза пишеться під аліфом, а знак голосного — під нею (أ або إ).
  • В середині слова або в кінці після короткого голосного вибір підставки визначають за т.зв. правилом старшинства голосних, за яким «найстаршою» голосною є [i] ى‎‏, після неї — [u] و‏, після якої — [a] ‏ا, і останнім є сукун (знак неоголоснення приголосного). Тобто:
  • якщо гамза займає позицію між [i] та [u], [i] та [a], чи між [i] та сукуном, то її підставкою буде я (кінцева: ـئ, серединна: ـئـ)
  • якщо гамза займає позицію між [u] та [a], чи між [u] та сукуном, то підставкою буде вав (ؤ)
  • якщо гамза займає позицію між [a] та сукуном, то підставкою буде аліф (أ إ або ـأ ـإ).
  • В кінці слова після довгого голосно газма має ізольовану форму, які пишуть над лінією письма.

В юнікоді[ред.ред. код]

Юнікод U+0621
Ім'я в юнікоді ARABIC LETTER HAMZA
HTML ء
ISO 8859-6 немає

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Сегаль В. С. Начальный курс арабского языка, стр. 59 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]