Гамма-астрономія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гамма-астрономія - це розділ астрономії, який вивчає гамма-промені, які приходять від космічних джерел. Гамма-промені являють собою найбільш енергетичну частину "світла" (електромагнітного випромінювання), яке подорожує Всесвітом. Вони мають найменшу довжину хвилі із усіх хвиль електромагнітного спектру.

Гамма-промені утворюються внаслідок таких астрономічних подій як вибухи наднових, розпад позитронів, утворення чорних дір та навіть внаслідок розпаду радіоактивних матеріалів (гамма розпад) у космосі. Наприклад наднова SN 1987A випромінила "післясвічення" гамма-променів, які утворилися внаслідок розпаду новоутвореного радіоактивного Со-56 викинутого в хмару навколо зорі внаслідок її вибуху. Однак вважається, що більшість астрономічних гамма-променів утворюється не внаслідок радіоактивного розпаду, а шляхом прискорення електронів та внаслідок електрон-фотонних взаємодій, тобто в процесах аналогічних до утворення рентгенівських променів, але які мають місце на вищих енергіях. Тому в астрономічній літературі часто використовують термін "гамма-промені" за аналогією до "рентгенівські промені".

Відкриті ж космічні гамма-промені були наприкінці 1960-их, на початку 1970-их завдяки запуску цілої серії військових супутників "Велла", які мали детектувати можливі спроби випробовування чи використання ядерної зброї на Землі. Однак як часто це трапляється, військові зробили добру справу для астрономів, тому що відразу після запуску супутники почали реєструвати постійний потік високоенергетичних частинок з космосу.

Див. також[ред.ред. код]