Гамсун Кнут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Кнут Гамсун

Ім'я при народженні:	Кнудт Педерсен
Дата народження:	4 серпня 1859
Місце народження:	парафія Веґе,^[1] Центральна Норвегія
Дата смерті:	19 лютого 1952 (92 роки)
Місце смерті:	Нерхольм
Національність:	норвежець
Громадянство:	Норвегія
Мова творів:	норвезька
Рід діяльності:	письменник
Роки активності:	з 1877
Жанр:	Роман, повість, п'єса, оповідання, вірші, публіцистика
Magnum opus:	«Соки землі»
Премії:	Нобелівська премія 1920 року

Кнут Га́мсун (норв. Knut Hamsun; *19 лютого 1952 — †19 лютого 1952, Нерхольм) — норвезький письменник, що жив на межі XIX і XX століть (справжнє ім'я — Кнут Педерсен), лауреат Нобелівської премії з літератури за 1920 рік.

[ред.] Біографічні відомості

Кнут Гамсун в 1871 році.

[ред.] Ранній період життя та творчості

Кнут Гамсун народився 4 серпня 1859 року у парафії Лом, в сільськогосподарському районі Центральної Норвегії. Його батьки були фермерами. Дитинство Кнут провів у майже ідилічних умовах гармонії з прекрасною природою Норвегії. Однак незабаром через бoрги родини дев'ятирічному хлопцю довелося працювати на свого дядька. Родичі ставились до нього погано: часто били і не давали їсти. Тому в 1873 році він тікає і починає працювати в магазині. 1875 року Гамсун веде життя мандрівного торговдя, потім влаштовується в майстерню до шевця в місті Будьо. Тут він і завершує свій перший літературний наробок — повість «Загадкова людина», що була опублікована 1877 року. Гамсун змінив безліч професій, багато мандрував по Норвегії і США. Писав вірші, оповідання, репортажі.

[ред.] На вершинах літературної слави

Кнут Гамсун з дружиною Мері. 1909 рік

Після 1888 року письменник оселяється в Копенгагені. Роман «Голод» (норв. Sult) (1890), в якому оповідалося про молодого письменника-журналіста без постійноЇ роботи, що заробляє на прожиття випадковими статтями й конає від голоду, відразу ввів Кнута в число знаних письменників. Це був справді новаторський психологічний твір, що приніс йому славу. У 1898 р. Гамсун одружується на Бергліот Бех — цей шлюб тривав вісім років. У 1909 р. він одружується удруге, на актрисі Марі Андерсен. Марі після весілля полишила кар'єру і залишалася з Гамсуном до кінця його життя. У 1918 р. подружжя купує ферму Нерхольм, в якій Гамсун проведе решту свого життя.

Гамсун не сприйняв індустріалізацію, вважаючи цей процес в економіці країни ворожим щодо повноцінного розвитку людської особистості і духовної волі. Позитивний розвиток особистості письменник пов'язував з патріархальним селянським життям, ідеалізуючи його. Це особливо яскраво відбилося в написаному після Першої світової війни романі «Соки землі» (норв. Markens Grøde) (1917), за який він і одержав Нобелівську премію з літератури 1920 р. Герой твору — селянин, що оселився в глухому лісі, постійно працює на землі і живе щасливим сімейним життям. Змучена війною Європа захоплено сприйняла цей роман.

[ред.] Останні роки життя

Заплутавшися у своїх соціально-політичних колізіях, старий письменник в окупованій гітлерівцями Норвегії перейшов на ворожу сторону, за що у 1947 р. опинився перед судом. Мірою покарання була конфіскація значної частки його майна. Про ці події Гамсун написав згодом у книзі спогадів «На зарослих стежках» (1949). Вона стала сенсацією, адже дев'яносторічний письменник знову дарував світові твір, наповнений поезією і чарівністю життя, гумором й іронією.

Письменник помер 19 лютого 1952 року в своїй садибі Нерхольм. Повне п'ятнадцятитомне зібрання його творів вийшло в світ через два роки після його смерті.