Гамількар Барка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гамількар, Гамількар Барка (фінік. חַמלקרְ ברְק, буквально — «Гамількар Блискавка», лат. Gamilcarus Barca, 270228 рр. до н. е.) — карфагенський полководець і державний діяч.

За походженням і переконаннями був пов'язаній із торгівельними колами Карфагена, зацікавленими в активній зовнішній політиці і боротьбі з конкурентами пунійців в змаганні за контроль над Західним Середземномор'ям — массаліотами і римлянами.

У 248 р. до н. е. Гамількара призначили головнокомандувачем («рабімаханатом», фінік. רְבמחַנתְּ) — замість Карталона. Він жорстко придушив заворушення найманців у Лілібеї. У 247 р. до н. е. із змінним успіхом вів з римлянами боротьбу в районі Дрепани і за острів Пеліас. Наступного року здійснив несподіваний рейд до узбережжя Італії — Локр і Бруттія. Надалі завдав важких ударів по римських військах на Сицилії, використовуючи як базу Панорм. Після поразки карфагенського флоту біля Егадських островів (241 р. до н. е.) змушений був укласти мир і склав з себе звання командувача.

Після відставки зблизився з ватажками демократичного руху в Карфагені і навіть видав свою доньку заміж за найвизначнішого з них Гасдрубала. Під час повстання найманців, після того, як простолюд домігся розширення прав народних зборів і виборів рабімаханата загальним голосуванням, Гамількар став першим, хто обійняв цю посаду за новою процедурою. Після придушення повстання, яке вважали чи не найбільшою заслугою Барки перед Карфагеном, виступив з ініціативою компенсувати втрату Сицилії, Сардинії і Корсики за рахунок загарбання внутрішніх районів Іспанії. У 238 р. до н. е. зусиллями демократів був поставлений на чолі іспанської експедиції, отримавши надзвичайні повноваження на завойованих теренах, які давні автори небезпідставно порівнювали з царськими. За десять років приєднав до карфагенських володінь величезні території — до массалійських Емпорій включно. Адміністративний центром «Іспанії Баркидів» стала заснована Гамилькаром Акра Левка. Загинув взимку 228 р. до н. е. під час сутички з іберами біля Сегонції.

Залишив чотирьох синів — Ганнібала, Гасдрубала, Магона і Ганнона.

Посилання[ред.ред. код]

  • Primera Cronica General. Estoria de España. Tomo I. — Madrid, Bailly-Bailliere e hijos, 1906, стр. 16