Гангрена

Гангрена
Гангрена ноги — суха посередині, волога — по краях
МКХ-10	02, 70.2, 10.2, 73.9
МКХ-9	040.0 ,785.4
DiseasesDB	19273
MeSH	D005734

Гангре́на (грец. γάγγραινα «виразка, що роз'їдає») — вид змертвіння (некрозу) будь-якої ділянки тіла або органа внаслідок відмирання їх клітин, викликане комплексними змінами в тканинах.

Найчастіше спостерігається гангрена пальців, жовчного міхура, частини кишечника тощо.

Причини виникнення гангрен

Гангрени спричинюються гіпоксією тканин, яка є наслідком гострого порушення кровообігу і нервової регуляції.

Це буває при травмах, коли порушується цілісність судин та нервів, закупорці магістральних артерій, черевної аорти тромбами і емболами, тромбозі глибоких вен, артеріосклерозі, ендартеріїті облітеруючому, опіках, порушенні обміну речовин тощо.

Розвиток і види гангрен

Суха гангрена пальців руки

Залежно від перебігу, тобто типу некрозу, розрізняють гангрену суху, вологу і газову.

Газова гангрена — є гострою анаеробною інфекцією, яка має несприятливий перебіг і потребує спеціальних заходів та методів лікування. Важливим є те, що це є в першу чергу інфекція, тому перебіг, прояви, перша медична допомога, лікування та догляд кардинально відрізняються від таких при вологій чи сухій гангренах.

Суха гангрена — розвивається при швидкому припиненні припливу крові до тканин; ділянки ущільнюються і набувають темно-бурого або чорного кольору, тобто муміфікується.

Суха гангрена може перейти у вологу, і навпаки.

Волога гангрена частіше розвивається при неможливості висихання — головним чином, у внутрішніх органах, і супроводжується гнильним розпадом змертвілих тканин. Дуже часто при вологій гангрені виникає вторинне інфікування змертвілих тканин патологічними збудниками, в зв'язку із повною відсутністю місцевого імунітету.

За етіологією гангрени можуть бути інфекційні (найчастіше), також травматичні, алергічні, токсичні та комбіновані (часто).

Лікування

Лікуванням гангрен є усунення основних захворювань, що спричинили розвиток даного розладу. Також, вологу гангрену намагаються «перевести» у суху. З цією метою використовують комплексне консервативне лікування, котре обов'язково включає антибіотики, місцеве застосування мазей та присипок, препарати що покращують кровопостачання та впливають на реологічні властивості крові та інш..

Проте, у багатьох випадках лікування медичними засобами гангрен є малоефективним. Крайнім, і доволі частим, заходом при лікуванні є хірургічне втручання — ампутація змертвілих органів або тканин.

Джерела

1. Скрипниченко Д. Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і доповн.-К.:Вища шк., 1992.- 581 с.:іл. (С.330-332, 362–365) ISBN 5-11-003837-6
2. Сухарєв І. І. Гангрена., Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Т.2, К., 1978, стор. 477