Магатма Ґанді

Магатма Ґанді
मोहनदास करमचंद गांधी
Індійський "Батько Нації"
При народженні:	Могандас Карамчанд Ґанді
Дата народження:	2 жовтня, 1869
Місце народження:	Порбандар, Ґуджарат
Дата смерті:	30 січня 1948 (78 років)
Місце смерті:	Нью Делі, Індія
Громадянство:	Індія
Рід діяльності:	філософ, політичний мислитель, політик, один із лідерів національно-визвольного руху Індії

Мога́ндас Кара́мчанд Ґа́нді (ґуджараті મોહનદાસ કરમચંદ ગાંધી, гінді मोहनदास करमचंद गांधी, МФА: [moːˈɦəndaːs kəˈɾəmtʂənd ˈɡaːndʱiː]  вимова^{опис файлу} , Магатма Ґанді) (2 жовтня 1869 — 30 січня 1948) — один із керівників та ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Його філософія ненасилля вплинула на національні та міжнародні рухи прихильників мирних змін.

Біографія

Батько Ґанді був міністром у декількох князівствах півострова Катхіявар. Ґанді ріс у родині, де дотримувалися звичаїв індуїстської релігії, що не могло не вплинути на формування його світогляду. В 13 років одружився з Кастурбою, своєю ровесницею, в сім'ї народилося 4 синів, від найстаршого Ґанді відмовився через його пияцтво та розпусність. Невдовзі той помер від сифілісу.

Одержавши 1891 року юридичну освіту в Англії, Ґанді до 1893 року трудився адвокатською практикою в Бомбеї. В 1893—1914 служив юрисконсультом ґуджаратської торговельної фірми в Південній Африці. Тут Ґанді очолив боротьбу проти расової дискримінації та утиску індійців, організовував мирні демонстрації, писав петиції до уряду. В результаті південноафриканським індійцям удалося домогтися скасування деяких дискримінаційних законів.

У Південній Африці Ґанді виробив тактику ненасильницького опору (сатьяґраги). Під час другої англо-бурської (1899—1902) та англо-зулуської (1906) війн Ґанді створив санітарні загони з числа індійців для допомоги англійцям, хоча, за його власним визнанням, вважав за справедливу боротьбу бурів і зулусів; свої дії він розглядав як доказ лояльності індійців до Британської імперії, що, на думку Ґанді, мало переконати англійців надати Індії право на самоврядування.

Боротьба за незалежність Індії

Після повернення на батьківщину (січень 1915 року) Ґанді зблизився з партією Індійський національний конгрес і незабаром став одним із лідерів національно-визвольного руху Індії, ідейним керівником Конгресу. Після Першої світової війни Ґанді та його послідовники виступають на велелюдних мітингах із закликами до боротьби проти англійського панування. Цю боротьбу Ґанді обмежував винятково ненасильницькими формами, засуджуючи будь-яке насильство з боку революційного народу.

Така позиція Ґанді відповідала інтересам індійської буржуазії, і партія Індійський національний конгрес підтримала її повністю. В 1919—1947 Національний конгрес під керівництвом Ґанді перетворився на масову національну організацію, що мала підтримку народу. Залучення мас у національно-визвольний рух є великою заслугою Ґанді й джерелом його величезної популярності.

Під час Другої світової війни Ґанді проголосив, що Індія не може брати участі у війні за свободу в той час, коли самій Індії у свободі відмовлено. В цей час він розпочав кампанію «Quit India» ("Полишіть Індію"). Це призвело до насильства й масових арештів. Самого Ґанді заарештовано 9 серпня 1942 року й він провів під арештом два роки. За ці два роки Ґанді пережив дві важкі втрати: померла його дружина та відданий секретар Магадев Десаї.

Ґанді був противник роз'єднання Британської Індії за релігійною ознакою на суверенні індуську та мусульманську держави. Саме тому, присвятивши життя боротьбі за сварадж, тобто самостійність батьківщини, він одмовився брати участь у церемонії першого піднесення прапору незалежної Індії в Делі. Коли після розділу країни розпочалися масові конфлікти між індусами та мусульманами, 13 січня 1948 року Ґанді оголосив голодування до смерті з вимогою припинити кровопролиття. В результаті, завдяки закликам та зусиллям лідерів обох релігійних громад насильство вдалося вгамувати. Як однин із кроків на шляху до припинення ворожнечі уряд Індії дав гарантії виплати Пакистану обіцяних при поділі 550 млн. рупій, що викликало обурення в середовищі радикально настроєних індусів.

Ґанді помер не своєю смертю: 30 січня 1948 року його було вбито від руки індуського релігійного фанатика на ім'я Натхурам Ґодсе, представника політичного руху «Гінду Магасабха». Існує версія, що вбивця пояснював свій учинок як помсту за послаблення Індії грошовою виплатою Пакистану.

Погляди

Ґанді сповідував індуїзм, одначе вважав за спільні етичні позиції індуїзму, ісламу та християнства. Він сповідував агімсу: релігійно-етичний принцип ненасильства, що ставить вимогу не завдавати болю та зла будь-яким живим істотам. Індуси вірять, що у своєму житті людина має пройти 4 стадії. Одна з них - брагмачар'я, життя учня, коли людина замість марнувати час на земні насолоди, має спрямувати свої сили на осягнення духовних істин та виховання духовних цінностей. Ґанді розпочав брагмачар'ю на 36-му році життя. Основним принципом свого життя він уважав сатья, прихильність правді. Йому належить вислів: «Правда - це Бог».

Ґанді і Неру (1937)

Політичні погляди Ґанді були близькі до анархізму. Його політичним ідеалом, що описано в праці "Гінд Сварадж", була демократична держава з мінімальними функціями центрального урядового апарату. Така держава складалася б із численних малих самоврядних громад, панчаятів, що сконцентрували б основну політичну владу. Центральна влада мала б бути наділеною переважно повноваженнями в галузі безпеки. Ґанді виступав за деіндустріалізацію суспільства, повернення до переважно аграрної економіки, що, на його думку, мало стати запорукою справжньої, а не удаваної, демократії. Жителі держави мали б бути рівні в політичних та громадянських правах, зокрема незалежно від статі, а кастовий поділ мав опинитися поза законом. Саме такою він мріяв бачити Індію, одначе наполягав на мирному, безкровному шляху до свого політичного ідеалу, як на його невід'ємній частині.

Своїм політичним наступником Ґанді називав Джавагарлала Неру, майбутнього першого прем'єр-міністра незалежної Індії, політичні погляди якого відрізнялися від поглядів самого Ґанді нахилом у бік соціалізму. Хоча на певних етапах симпатії Ґанді були на боці іншого, консервативнішого діяча Індійського національного конгресу на ім'я Валлабхаї Патель.

Вшанування та значення

Політичну філософію Могандаса Ґанді не забуто після його трагічної смерті. Його прямі послідовники розвивали в Індії політичне вчення "ґандизм", також життя та погляди Ґанді стали натхненними для визвольного руху чорношкірих американців, боротьби Африканського Національного Конгресу проти апартеїду в Південній Африці та демократичних революцій у Європі.

Видатний індійський письменник, лауреат Нобелівської премії Рабіндранатх Тхакур назвав Ґанді «Магатмою», що означає «Велика душа» (гінді महात्मा, məhatma; з санскриту, mahātmā: — велика душа). Під цим ім'ям він і увійшов до світової історії. Але сам Ґанді цього пафосного імені не любив і не хотів, щоб його так називали.

Альберт Ейнштейн висловився про Магатму Ґанді:

«

«Моральний вплив, який справив Ґанді на мислячих людей, є набагато сильнішим, ніж здається можливим у наш час із його надлишком насильства і грубої сили. Ми вдячні долі, що подарувала нам такого блискучого сучасника, що є дороговказом для наступних поколінь... Можливо, наступні покоління просто не повірять, що така людина зі звичайної плоті та крові ходила по цій грішній землі ».

»

Ще 1924 року французький письменник Ромен Роллан присвятив Ґанді однойменну книгу "Магатма Ґанді".

2 жовтня — у день народження Магатми Ґанді — за резолюцією Генеральної Асамблей ООН від 15 червня 2007 відзначається Міжнародний день ненасильства. В Індії другого жовтня національне свято Ґанді джаянті.

Біографії Ґанді присвячено кінофільм 1982 року Ґанді режисера Річарда Аттенборо.

Джерела і посилання

	Портал «Індія»
	Магатма Ґанді у Вікіцитатах?
	Магатма Ґанді на Вікісховищі?

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
• Мохандус Ганді: Маленьке тіло — може змінювати хід історії(рос.)