Ганкевич Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Ганкевич
Ганкевич Володимир Іванович
Народився 10 квітня 1848(1848-04-10)
с. Вікно, нині Гусятинський район
Помер 27 січня 1880(1880-01-27) (31 рік)
м. Бучач, нині Тернопільська область
Поховання Нагірянський цвинтар
Країна  Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність громадський діяч, адвокат, літератор
Відомий завдяки голова товариства «Дружній лихвар»
Alma mater Віденський університет і Перша тернопільська гімназія
Конфесія УГКЦ

Володимир Іванович Ганкевич (10 квітня 1848, с. Вікно, нині Гусятинський район — 27 січня 1880(18800127)[a][1] / 1881,[2][3] Бучач[4]) — український галицький громадський діяч, адвокат, літератор. Доктор права (1877).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 квітня 1848 року в с. Вікно[3] (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Гусятинський район, Тернопільська область, Україна). Син о. Івана Ганкевича — священика з Вікна поблизу містечка Гримайлів (нині селище міського типу Гусятинського району).

Закінчив Першу тернопільську класичну гімназію.[3] Під час навчання став одним з перших членів гуртка «Громада», заснованого учнем 6 класу Іваном Пулюєм у січні 1863 року,[5] Під час навчання його приятелями були Січинський Андрій, троє братів Барвінських.[6] Також був організатором молоді в Тернополі, закладав читальні, гуртував селян. Вивчав право у Львівському та Віденському (Австрія) університетах.[3] У Львові в університеті — голова студентського товариства «Дружній лихвар».

Редактор газети «Правда». Один з найвизначніших діячів народовецького руху в Галичині (однодумці, товариші — Володимир Навроцький, Володимир Барвінський). Після закінчення правничих студій був діяльним членом центрального виділу товариства «Просвіта» (делегат головного виділу «Просвіти»). Співзасновник товариства «Просвіта» (заступник першого голови; під час установчих зборів — один з 2-х секретарів разом із Корнилом Сушкевичем[7]). Потім — незмінний член головного виділу «Просвіти», також «Руської бесіди».[3] 29 травня 1875 р. разом з Володиславом Федоровичем (головою виділу) від імені головного виділу «Просвіти» підписав заяву до Галицького сейму про відмову від краєвої допомоги 2000 золотих ринських.

Учасник установчих зборів філії товариства «Просвіта» в Тернополі 29 вересня 1875 року. У 1877 році[3] відкрив адвокатську канцелярію в Бучачі.

Редагував журнал «Правда», в якому було надруковано його оповідання «Федір Смик», переклади з німецької літератури. Автор статей у газетах «Діло», «Батьківщина».[3]

Похований на Нагірянському цвинтарі поряд з бучацькими парохами о. Денисом Нестайком (позаду), москалофілом Михаїлом Куриловичем, поблизу церкви св. архистратига Михаїла.

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. дата вказана на надгробку; також вказано, що прожив 31 рік

Примітки[ред. | ред. код]

  1. †Володимиръ Ганкевичь // Діло, 23 січня (4 лютого) 1880. — С. 3. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 8 червня 2022. 
  2. Енциклопедія Львова. Ганкевич Володимир. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 10 січня 2014. 
  3. а б в г д е ж Гуцал П. Ганкевич Володимир Іванович… — С. 133.
  4. Ріпецький С. Д-р Володимир Ганкевич // Бучач і Бучаччина… — С. 396.
  5. Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 78. — ISBN 978-966-457-228-3.
  6. Дерев'яна М. Ганкевич Володимир Іванович… — С. 325.
  7. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848—1914 [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 110.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]