Ганнопільський парк
| 50°27′14″ пн. ш. 26°53′18″ сх. д. / 50.45389000002777635° пн. ш. 26.888610000028° сх. д.Координати: 50°27′14″ пн. ш. 26°53′18″ сх. д. / 50.45389000002777635° пн. ш. 26.888610000028° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
|---|---|
| Розташування |
Україна Хмельницька область, Шепетівський район, с. Ганнопіль |
| Найближче місто | Славута |
| Площа | 24,3 га |
| Засновано | 1771 р. |
| Оператор | РЛСКП «Ліс» Славутського району |
  Ганнопільський парк (Хмельницька область) | |
 | |
Ганно́пільський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Розташований у селі Ганнопіль Шепетівського району Хмельницької області.
При заснуванні площа парку становила 24,3 га[1]. Заповідний статус наданий розпорядженням виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 30.01.1969 року № 72-р[2]. Перебуває у віданні РЛСКП «Ліс» Славутського району.
Історія[ред. | ред. код]
Раніше село Ганнопіль мало назву Глинники. Протягом років воно перебувало у власності князів Заславських, Острозьких, Яблоновських[2]. 1771 роком датується заснування палацу в Глинниках познанським воєводою князем Антонієм Барнабою Яблоновським. Цього ж року був створений парк, колекція рослин та кущів в якому складалась зі 176 видів[1]. На честь своєї першої дружини Ганни Сангушко князь перейменував Глинники. З того часу село отримало назву Ганнопіль. Ім'я архітектора палацу невідоме, існують припущення, що ним був Павло Антоній Фонтана.
Територія парку була обкладена муром з цегли[2]. Були створені кам'яні скульптури, на території парку посаджені дерева, квіти і кущі[3]. Створили шість алей: дубову, букову, грабову, каштанову, соснову та липову. На території, що простягалась вздовж парку і завершувалась початком базарної площі, був розташований іподром. Кожної неділі на його території влаштовували перегони. Після 1825 року онуки князя Антонія Яблоновського продали маєток та його територію Феліксові Лєнкєвічу-Іпохорському, який був сином волинського губернського маршала. Він не проживав особисто в палаці, а надав його в користування православному єпископові Стефанові Романовському. У помісті він влаштував капличку. Лєнкєвіч не залишив спадкоємців і Ганнопільський парк та палац опинились у власності його сестри Октавії Валєвської. Потім території перейшли у власність її родича Едмунда Четвертинського[2]. У 1880-х роках володіння були продані генералові Івікову[3]. Він був останнім власником цих земель. Після завершення Другої світової війни парк став власністю Ганнопільського колгоспу. На його території, у приміщенні колишнього поміщицького палацу, влаштували квартирні помешкання та контору. Буревій, якій пройшов територією Ганнопіля 1946 року, знищив алею ялин. Були частково пошкоджені дубова, грабова, та липова алеї. Букова алея залишилась у вигляді декількох дерев. На парковій території створили стадіон, до якого прилягають побудовані приміщення: дитячий садок, школа (недобудована) та житловий будинок[2]. Територія ландшафтно-історичної пам'ятки станом на 1 грудня 2006 року зменшилась на 1,3 гектари. Залишилось 23 види дерев та 9 видів кущів[1].
Флора[ред. | ред. код]
Парк перетворився на дубово-грабовий ліс, в якому зростають дуби, вік яких перевищує століття. Їх чисельність становить кілька десятків. Діаметр стовбура перевищує 1 м. Максимальний діаметр стовбура одного з дубів — 114,7 см. На північно-західній околиці парку збережений колишній рів. На цій ділянці окрім дубів, зростають липи та граби. Є дві біогрупи бука лісового. Одна складається с чотирьох дерев та має форму алеї. Діаметр стовбура дерев у межах від 85 см до 108,76 см[2]. Ще три дерева, діаметр стовбура яких 86, 89 та 95,5 см розташовані неподалік ґрунтової дороги[4]. Клени гостролисті, липи та віковічні дуби зростають по сторонах стадіону. На території парку представлені берези, берест, клен-явір, алича та груша. Є поодинокі представники глоду, шипшини, бузини чорної, бруслини бородавчастої. Поодиноко та групою зростають гіркокаштани, діаметр стовбура яких від 86 см до 102 см[2]. На території Ганнопільського парку збереглись залишки старого саду, в якому містяться плодові дерева[5]. 2006 року зафіксовано 278 дерев парку, які перебувають в аварійному стані, підгнилі чи трухляві[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г «Аномальний сухостій спіткав Ганнопільський парк»//Газета «Всім». Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015.
- ↑ а б в г д е ж Казімірова Л. П. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва Хмельницької області/ Серія «Terra in-cognita: Хмельниччина». — Кам'янець — Подільський: ПП Мошинський В. С., 2006. — С. 124–127 —228 с.
- ↑ а б Ганнопільська сільська рада//Славутська районна державна адміністрація[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції «Хмельниччина в контексті історії України»/Ред. Кол. Баженов Л. В.(голова), Єсюнін С. М. (співголова), відповід. редактор та інші. — Хмельницький, 2012. — С. 473–560 с.
- ↑ Казімірова Л. П. Садово-паркове мистецтво Хмельниччини (на прикладі збережених палацо-паркових ансамблів/ Серія «Terra in-cognita: Хмельниччина». — Кам'янець-Подільський: ОІЮМ, 2004. — С. 24-25 — 30 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Паспорт територіальної громади Ганнопільської сільської ради Славутського району від 1 січня 2011 року.
Посилання[ред. | ред. код]
Святомихайлівська церква в Ганнополі [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||