Ганс-Валентін Губе

Ганс-Валентін Губе
Hans-Valentin Hube
Прізвисько	«Чоловік» (нім. der Mensch)
Народження	29 жовтня 1890(1890-10-29) Наумбург (Заале), Галле, НДР
Смерть	21 квітня 1944(1944-04-21) (53 роки) Айнрінг, Берхтесґаден, Верхня Баварія, Баварія, Третій Рейх
Поховання	Інваліденфрідгоф
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Роки служби	1905–1944
Звання	Генерал-полковник
Командування	16-та піхотна дивізія 14-й танковий корпус 1-ша танкова армія
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна: Французька кампанія (1940) Операція «Барбаросса»
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Військовий хрест Фрідріха (Ангальт) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Командор Савойського військового ордена Нагрудний знак «За поранення» в золоті Нагрудний знак «За танкову атаку»
Ганс-Валентін Губе у Вікісховищі

Ганс-Валентін Губе (нім. Hans-Valentin Hube; нар. 29 жовтня 1890, Наумбург, Саксонія-Ангальт — пом. 21 квітня 1944, Айнрінг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1943) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами (1944).

Біографія

У лютому 1909 року вступив на військову службу в 26-й піхотний князя Леопольда фон Ангальт-Дессау полк.

З початком Першої світової війни — на Західному фронті, командир взводу 26-го піхотного полку, з 26 серпня 1914 року — батальйонний ад'ютант в тому ж полку. 20 вересня 1914 року важко поранений, ампутована ліва рука. У грудні 1915 року повернувся на Західний фронт, з січня 1916 року — командир роти 26-го піхотного полку. З листопада 1916 по червень 1917 року — полковий ад'ютант 26-го піхотного полку. З червня 1917 по січень 1918 року — командир батальйону в тому ж полку. У квітні 1918 року, будучи офіцером штабу 7-ї піхотної дивізії, під час відбиття танкової атаки отруєний газом, в шпиталі до квітня 1919 року.

Після одужання з квітня 1919 року був командиром роти в різних частинах рейхсверу. У 1925—1928 роках — на штабних посадах. У 1928—1932 роках — викладач в піхотному училищі (Дрезден). У 1932—1934 роках командував батальйоном 3-го піхотного полку. З січня 1935 по жовтень 1939 року — начальник піхотного навчального центру (Деберіц). Автор двотомника «Піхотинець». Під час Олімпійських ігор 1936 року був комендантом Олімпійського села і відповідав за безпеку учасників. Там він познайомився з Адольфом Гітлером, який високо оцінив ділові якості Губе і проникся симпатією, яку відчував все життя.

18 жовтня 1939 призначений командиром 3-ї піхотної дивізії. 4 червня 1940 був призначений командиром 16-ї піхотної дивізії. У серпні 1940 року дивізія переформована в 16-ту танкову. Учасник Французької і Балканської кампаній, війська Губе першими увійшли в Белград.

У складі групи армій «Південь» 16-а танкова дивізія під командуванням генерал-майора Губе брала участь в операції «Барбаросса» — в районі Дубно, Житомир, Умань, Київ, Таганрог. У 1942 році 16-а танкова дивізія воювала в районі Харків, Сталінград.

З вересня 1942 року — командувач 14-м танковим корпусом. Корпус був оточений в Сталінграді. 21 грудня 1942 року Гітлер відкликав Губе в свою ставку для нагородження Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовим листям і мечами. Губе виступав проти продовження Сталінградської операції, відкрито критикуючи дії Гітлера. 8 січня 1943 року наполіг на поверненні в Сталінград. Коли в поразці армії не було сумнівів, Гітлер наказав Губе на літаку покинути котел, проте той відмовився залишати своїх солдатів. Фюрер направив до нього своїх охоронців, які насильно привезли його на аеродром і на літаку вивезли в Берлін.

Військова кар'єра

• 18 жовтня 1909 — фенріх
• 11 серпня 1910 — лейтенант
• 25 лютого 1915 — оберлейтенант
• 27 січня 1918 — гауптман
• 1 лютого 1921 — майор
• 1 червня 1934 — оберстлейтенант
• 1 серпня 1936 — оберст
• 1 червня 1940 — генерал-майор
• 8 квітня 1942 — генерал-лейтенант
• 1 жовтня 1942 — генерал танкових військ
• 1 квітня 1944 — генерал-полковник

У березні 1943 року Губе знову формує 14-й танковий корпус у Франції. У червні 1943 корпус направляється в Італію. У липні-серпні 1943 року, під час висадки американських і британських військ в Сицилії, Губе командує там всіма сухопутними силами. 17 серпня 1943 року відкликаний в резерв ОКГ. 15 жовтня 1943 року призначений командувачем 1-ї танкової армії. 27 березня 1944 року 1-а танкова армія була оточена в районі Кам'янця-Подільського. Гітлера категорично заборонив Губе здійснювати прорив, проте Еріх фон Манштейн домігся скасування наказу, і 15 квітня змогла вийти з оточення.

Гітлер планував призначити Губе командувачем групою армій «Південна Україна», але 21 квітня 1944 року він загинув в авіакатастрофі під час польоту на Heinkel He 111 із Зальцбурга в Берлін. Похований на Цвинтарі інвалідів в Берліні.

Оцінка сучасників

Після смерті Губе Гітлер назвав його одним із найкращих воєначальників Другої світової війни.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Військовий Хрест Фрідріха (Ангальт)
• Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (24 травня 1940)
  • 1-го класу (3 червня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами
  • лицарський хрест (1 серпня 1941)
  • дубове листя (№ 62; 16 січня 1942)
  • мечі (№ 22; 21 грудня 1942)
  • діаманти (№ 13; 20 квітня 1944)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
• Савойський військовий орден, командорський хрест (Італія) (6 вересня 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (17 серпня 1943, 31 січня 1944 і 9 квітня 1944)
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті

Див. також

• Едуард Дітль
• Георг фон Кюхлер
• Філіпп Клеффель
• Готтард Гейнріці
• Карл-Адольф Голлідт
• Кам'янець-Подільський котел

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.729-731 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2 (рос.)
• Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания) — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
• Günter Fraschka: Mit Schwertern und Brillanten, Limes-Verlag, 1977, S. 156—168, ISBN 3809021229 (нім.)
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.407 (нім.)

Посилання

• 13. Brillantenträger Hans-Valentin Hube. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 28 грудня 2011. Процитовано 7 серпня 2012. (нім.)
• Hube, Hans-Valentin (німецькою) . lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 21 листопада 2010.
• Hube, Hans Valentine " Der Mensch" (англійською) . ww2gravestone.com. Архів оригіналу за 27 лютого 2015.
• Ханс Валентин Хубе (російською) . peoples.ru. Архів оригіналу за 24 серпня 2011.
• Hans Hube
• Hube, Hans Valentin [Архівовано 12 квітня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-полковника Губе (англ.)
• Ханс Валентин Хубе [Архівовано 13 вересня 2010 у Wayback Machine.](болг.)