Ганс-Петер Фрідріх
| Ганс-Петер Фрідріх | |
|---|---|
| нім. Hans-Peter Friedrich | |
_by_Sandro_Halank%E2%80%932.jpg) | |
| Народився |
10 березня 1957[1][2][…] (67 років) Найла, Гоф, Верхня Франконія, Баварія, ФРН[4][5] |
| Країна |
 Німеччина |
| Діяльність | правник, політик, дипломат |
| Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Аугсбурзький університетd і Гаґенський заочний університет |
| Науковий ступінь | доктор праваd[1] |
| Знання мов | німецька |
| Членство | Atlantik-Brücked, German Council on Foreign Relationsd, Другий уряд Ангели Меркель і Третій уряд Ангели Меркель |
| Посада | міністр внутрішніх справ Німеччини[d], член бундестагу Німеччиниd[3], Federal Minister of Food and Agricultured, член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd[6], член бундестагу Німеччиниd[7] і член бундестагу Німеччиниd[8] |
| Партія | Християнсько-соціальний союз |
| Конфесія | Євангелічно-лютеранська церкваd[2] |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
| Сайт | hans-peter-friedrich.de |
| |
Ганс-Петер Фрідріх (нім. Hans-Peter Friedrich; нар. 10 березня 1957, Найла, Баварія) — міністр внутрішніх справ Німеччини з березня 2011 року по грудень 2013 року. Член баварського Християнсько-соціального союзу (ХСС), депутат Бундестагу з 1998 року. З 2009 по 2011 роки обіймав пост голови парламентської групи ХСС в німецькому парламенті.
Біографія[ред. | ред. код]
Ганс-Петер Фрідріх народився 10 березня 1957 року в баварському місті Найла. У 1978 році він закінчив гімназію в Найла і здав «абітур» — іспит, що дозволяє вступати до університету без вступних випробувань. У 1978–1979 роках Фрідріх служив за призовом в бундесвері, після чого навчався на юриста в університетах Аугсбурга і Мюнхена. У 1984 і 1986 роках Фрідріх склав два державних юридичних іспити, а в 1988 році в Аугсбурзькому університеті захистив дисертацію на ступінь доктора права. Паралельно він з 1984 по 1986 роки навчався на економіста в Ауґсбурзькому університеті, здобувши ступінь бакалавра з цієї спеціальності, після чого з 1986 по 1988 роки продовжував вивчати економіку в Гаґенському заочному університеті.
У 1988 році Фрідріх отримав посаду радника в департаменті промисловості Міністерство економіки ФРН, з 1990 по 1991 рік працював у посольстві Німеччини в США.
Ще в гімназії Фрідріх захопився політикою. У 1973 році він вступив в Молодіжний союз Християнсько-соціального союзу, ставши заступником голови місцевого відділення. У 1974 році він заснував студентський союз ХСС Верхній Франконії і зайняв пост його першого голови, в тому ж році він став членом ХСС.
У 1991 році Фрідріх працював помічником у фракції ХДС/ХСС в Бундестазі. У 1993 році голова парламентської групи ХСС Міхаель Глос призначив його своїм особистим помічником. У 1998 році Фрідріх був вперше обраний депутатом Бундестагу по федеральному списку ХСС, і згодом переобирався, але вже по одномандатному округу Гоф, в який входило місто Найла.
У 1999 році Фрідріх став заступником голови ХСС у Верхній Франконії. У 2002-2005 роках він був юридичним радником фракції ХДС/ХСС. У 2005–2009 роках Фрідріх займав пост заступника голови фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Фолькера Каудера з питань транспорту, будівництва, міського господарства, туризму та місцевого законодавства. Попри те, що результати на виборах у 2009 році стали для ХСС одними з найгірших в його історії, Фрідріх на них здобув переконливу перемогу, набравши 46,8 відсотка голосів виборців. Ходили чутки, що він міг претендувати на пост міністра транспорту, однак у підсумку посів посаду голови парламентської групи ХСС у Бундестазі.
У лютому 2011 року вибухнув скандал через виявлений плагіат в дипломі міністра оборони Німеччини Карл-Теодора цу Ґуттенберґа. Його відставка призвела до перестановок в кабінеті міністрів канцлера Анґели Меркель. Новим міністром оборони був призначений глава МВС Томас де Мезьєр, а пост міністра внутрішніх справ зайняв Фрідріх. Він розпочав виконання обов'язків міністра 3 березня 2011.
Гучні заяви та позиції[ред. | ред. код]
Наступного дня після свого призначення Фрідріх виступив з гучною заявою, повідомивши, що в Німеччині культура» є провідною, а ісламська культура не є невіднятною частиною німецької держави. За це його відразу розкритикувала парламентська опозиція, мусульманських кіл і навіть деяких товаришів по партії. Крім того, вже в перший місяць перебування на міністерській посаді Фрідріх відмовився від проведення розпочатої де Мезьєр реформи, що передбачала злиття федеральної поліції і федерального управління кримінальної поліції.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Фрідріх є почесним головою фонду, опікунської ради та «товариства друзів» симфонічного оркестру Гофа. Він — почесний член ради «Східнобаварського інституту передачі технологій» (Ostbayerischen Technologie — Transfer — Instituts ), некомерційної організації, яка займається питаннями співробітництва промисловості та науки.
Фрідріх одружений, у нього троє дітей. Він захоплюється бігом і їздою на велосипеді. За віросповіданням Фрідріх лютеранин.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #132468441 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б http://www.bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/F/friedrich_hans_peter/258330
- ↑ а б Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
- ↑ http://www.bundesregierung.de/Webs/Breg/EN/FederalGovernment/Cabinet/Hans-PeterFriedrich/_node.html
- ↑ http://www.dw.de/hans-peter-friedrich-a-conservative-ministers-slow-decline/a-17434640
- ↑ https://www.bundestag.de/abgeordnete/biografien/F/friedrich_hans_peter-857300
- ↑ https://www.bundestag.de/webarchiv/abgeordnete/biografien18/F/friedrich_hans_peter-258330
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||