Ганс Єнсен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ганс Єнсен
Johannes Hans Daniel Jensen
Jensen.jpg
Народився 25 червня 1907(1907-06-25)
Гамбург, Німецька імперія
Помер 11 лютого 1973(1973-02-11) (65 років)
Гейдельберг, Німеччина
Громадянство Німеччина
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1963)
Nobel prize medal.svg

Йога́ннес Ганс Даніє́ль Є́нсен (нім. Johannes Hans Daniel Jensen) (25 червня 1907, Гамбург — 11 лютого 1973, Гейдельберг) — німецький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики в 1963 р. Половина премії, спільно з Марією Гепперт-Маєр, «за відкриття, що стосуються оболонкової структури ядра». Другу половину премії отримав Юджин Вігнер.

Біографія[ред.ред. код]

Ганс Данієль був третьою дитиною в сім'ї садівника Карла Фрідріха Єнсена і його дружини Гелени Авґусти Адольфіни Єнсен (у дівоцтві Ом). З 1926 р. навчався спочатку в Гамбурзькому університеті, а потім у Фрейбургському університеті. Вивчав фізику, математику, фізичну хімію і філософію. Здобувши ступінь кандидата наук з фізики, залишився в Гамбургу в якості наукового асистента. У 1936 р. отримав ступінь доктора наук. У 1937 р. стає доцентом і в 1941 р. професором у технічному університеті Ганновер а. У 1949 р. стає професором в Гейдельберзькому університеті, де залишається до пенсії. За цей час він неодноразово викладав в США, у тому числі в Прінстонському університеті та Каліфорнійському університеті в Берклі. З 1955 р., спільно з Отто Гакселем, був видавцем журналу Zeitschrift für Physik.

Характеристикою людських якостей Ганса Єнсена може служити такий анекдот:
На ранок після отримання Нобелівської премії йому зателефонував прем'єр-міністр країни і запитав, чи немає у нього будь-якого заповітного бажання. Єнсен негайно-ж відповів: «Так, я хотів би, щоб ви дали німецьке громадянство студенту, якого вигнали з Іраку і позбавили громадянства». Студент дістав німецьке громадянство. (нім.).

Досягнення[ред.ред. код]

Перші праці Єнсена, серед іншого дві його дисертаційні роботи, були присвячені уточненню статистичної моделі атомної оболонки Томаса-Фермі. У кінці 1930 р. він починає цікавитися атомним ядром. Вже в 1939 р., ґрунтуючись на емпіричному аналізі властивостей ядер, їх енергій зв'язку та поширеності в природі, він виказує ідею про оболонкову структуру ядра, однак в тільки в загальному. Ця ідея вважалася дуже хисткою, тому що, з одного боку, крапельна модель ядра Нільса Бора від 1936 р. дуже добре описувала ядерні реакції, а з другого боку, таке поняття, як орбіти, в ядрі не мало сенсу. Дальший розвиток цієї моделі затримався через міжнародну ізоляцію Німеччини під час Другої світової війни. Тільки в кінці 40-х років XX-го століття Єнсен зміг знову зайнятися даною темою. У 1948 р., застосувавши модель сильної спін-орбітальної взаємодії, він зміг пояснити існування магічних чисел, що позначали особливо стабільні ядра. Одночасно з ним такого ж успіху досягла в США Марія Гепперт-Маєр. В результаті після інтенсивного обміну ідеями між Єнсеном та Гепперт-Маєр з'явилося майже повне розуміння властивостей легких ядер. У 1955 р. вони спільно випустили книгу Elementary Theory of Nuclear Shell Structure, в якій дали детальний опис структури атомних ядер. За ці досягнення Марії присудили половину Нобелівської премії з фізики за 1963 р. Другу половину — Юджинові Вігнеру.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]