Ганс Бете

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ганс Бете
Hans Bethe.jpg
Ганс Альбрехт Бете
Народився 2 липня 1906(1906-07-02)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Страсбург
Помер 6 березня 2005(2005-03-06) (98 років)
США США
Ітака
Громадянство Сполучені Штати Америки
Національність Німець
Галузь наукових інтересів Фізика
Заклад University of Tübingen
Корнельський університет
University of Manchester
Alma mater Goethe University Frankfurt am Main
Мюнхенський університет
Відомий завдяки: цикл Бете,
формула Бете-Блоха
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1967)
Nobel prize medal.svg

Ганс А́льбрехт Бете (нім. Hans Albrecht Bethe; * 2 липня 1906 — † 6 березня 2005) — німецький фізик-теоретик. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1967 року за внесок у теорію ядерних реакцій, зокрема за відкриття, що стосуються джерел енергії зір.

Навчався у Франкфуртському та Мюнхенському університетах у 19241928 роках. Докторську ступінь здобув 1928 року. У середині 30-х років емігрував з Німеччини спочатку до Великобританії (1933), потім — до США (1935). Професор Корнельського університету з 1937. 1941 року отримав американське громадянство. Брав участь у роботах, що виконувалися в Манхеттенському проекті.

Основні праці присвячено ядерній фізиці та астрофізиці. Відкрив протон-протонний цикл термоядерних реакцій (1938)[Джерело?]. Запропонував шестиступінчастий цикл ядерних реакцій, що пояснює перебіг термоядерних реакцій у масивних зорях, який названо його ім'ям (1938, незалежно запропонований також К. Вайцзеккером). Бете належить формула співвідношення між енергією частинки й довжиною її пробігу в речовині, що є основою сучасних методів вимірювання енергії частинок (1934). 1947 року пояснив Лембів зсув енергетичного рівня електрона внаслідок взаємодії з вакуумом, запровадивши радіаційні поправки до квантової теорії й поклавши початок теорії перенормувань. У теорії елементарних часток широко застосовується рівняння Бете—Солпітера (англ. Bethe-Salpeter equation), що описує систему двох релятивістських частинок, які взаємодіють між собою (1951). Фахівець у галузі теорії твердого тіла, квантової теорії поля, ядерної фізики. Бете є автором або співавтором багатьох монографій[1] з різних галузей теоретичної фізики.

Останні 20 років життя працював у галузі фізики нейтрино, зокрема опублікував серію робіт, присвячених проблемі дефіциту сонячних нейтрино.

Вшанування[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Названо на честь[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Бете Г. Квантовая механика. — М.: Мир, 1965. — 336 с.
  • Бете Г. Лекции по теории ядра. — М.: ИЛ, 1949. — 156 с.
  • Бете Г. Теория ядерной материи. — М.: Мир, 1974. — 238 с.
  • Бете Г., Бечер Р. Ф. Физика ядра. Часть 1: Устойчивые состояния ядер. — Х.-К.: ГНТИ Украины, 1938. — 252 с.
  • Бете Г. Физика ядра. Часть 2: Теоретическая ядерная динамика. — М.-Л.: ГИТТЛ, 1948. — 384 с.
  • Бете Г., Зоммерфельд А. Электронная теория металлов. — М.-Л.: ОНТИ НКТП СССР, 1938. — 316 с.
  • Бете Г., Моррисон Ф. Элементарная теория ядра. — М.: ИЛ, 1958. — 360 с.
  • Бете Г., Солпитер Э. Квантовая механика атомов с одним и двумя электронами. — М.: ГИФМЛ, 1960. — 562 с.
  • Швебер С., Бете Г., Гофман Ф. Мезоны и поля. — М.: ИЛ, 1957. — 1004+514 с.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. Bernstein Jeremy. «Hans Bethe, Prophet of Energy». New York : Basic Books, 1980. ISBN 978-0-465-02903-7. (англ.)
  3. Bethe Hans A. «The Road from Los Alamos». New York: American Institute of Physics, 1991. ISBN 978-0-88318-707-4. (англ.)
  4. Streeter E.C. «Solving the Solar Enigma: The Story of the Scientists Behind the Discovery of the Sun's Energy Source». Dimension Engineering Press, 2005. ISBN 978-1-888381-12-2. (англ.)