Ганіткевич Ярослав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослав Володимирович Ганіткевич
Професор Ярослав Ганіткевич
Народився 9 липня 1929(1929-07-09) (94 роки)
м. Радехів
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик медицини, доктор медичних наук, професор
Alma mater Львівський державний медичний інститут
Науковий ступінь доктор медичних наук
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Яросла́в Володи́мирович Ганітке́вич (нар. 9 липня 1929, Радехів Львівського воєводства, нині — Львівської області) — український фізіолог, історик медицини. Доктор медичних наук, професор, лауреат премії імені І. Огієнка, дійсний член НТШ, стипендіат Президента України, член міжнародного товариства істориків медицини, професор-стипендіат Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 липня 1929 року у місті Радехові на Львівщині в родині ремісника.

Навчався у Львівському державному медичному інституті (1946—1951), відбув аспірантуру, захистив (1955) кандидатську дисертацію з проблем вищої нервової діяльності (написану українською мовою).

Захистив докторську дисертацію «Жовч і діяльність нервової системи» (1968).

Працював асистентом кафедри нормальної фізіології ЛМІ (1952—1956), пізніше — у Івано-Франківському медичному інституті — асистент (1956—1959), доцент кафедри нормальної фізіології (1959—1970). Викладання провадив українською мовою.

У 1970 обраний професором, завідувачем кафедри фізіології людини і тварин Чернівецького університету, перевів роботу кафедри на українську мову, налагодив спецкурси і практику студентів у Києві, розвивав напрямок дослідження фізіологічної ролі жовчних кислот та інших поверхневоактивних речовин, організував всесоюзний симпозіум з цієї тематики.

Входив до складу наукових рад в Києві і Москві, у редакційні колегії.

У 1981 рокуповернувся до Львова, працював у лабораторіях Інститутів АН УРСР, згодом знову у Львівському медичному інституті (1989—1997), професор, керівник проблемної лабораторії жовчно-кам'яної хвороби, пізніше — професор-стипендіат Президента України (з 2004 р.).

Учасник багатьох конгресів ВУЛТ і СФУЛТ, зарубіжних конференцій, симпозіумів Falk'a та ін., вперше як делегат України брав участь у міжнародному конгресі істориків медицини (Італія, 2007).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Брав участь у відновленні НТШ, організував і очолив Лікарську комісію, заснував нову серію Лікарського збірника НТШ.

Активно займався питанням відновлення в Україні автономії університетів та європейської системи наукових ступенів.

Голова Львівського осередку Всеукраїнського товариства Івана Огієнка.

Заснував (2005) у місті Радехові благодійний учнівський стипендійний фонд.

Відзнаки[ред. | ред. код]

За праці з історії української медицини, повернення забутих і заборонених режимом вчених відзначений премією ім. Івана Огієнка (2004), прийнятий членом міжнародного товариства істориків медицини.

Почесний член УЛТ, нагороджений медалями М. Панчишина, «20 років НТШ». Стипендіат Президента України (з 2011 р., довічно).[1]

Був висунутий на здобуття Державної премії України (2009).

22 січня 2021 року нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.[2]

Праці[ред. | ред. код]

Автор понад 450 наукових праць (з них понад 300 написані особисто), в тому числі 21 монографії.

Опублікував першу в Україні монографію з історії медицини (2004), співавтор першого (досі єдиного) українського підручника з історії медицини (2004).

З розпадом СРСР став публікувати матеріали з історії української медицини.

Основні праці:

  • Физиологическая роль поверхностно-активных веществ. Всес. симпозиум. Тез. докладов. — Черновцы, 1975. — 132 с. (Отв. ред. Я. В. Ганиткевич)
  • The Study of the Physiological effect of the Surface Active Substances // Detergents. — Munich, 1978. — Heft 3. — S.113-118.
  • Роль желчи и желчных кислот в физиологии и патологии организма. — Київ: Наукова думка, 1980. - 186 с.
  • Ганиткевич Я. В., Карбач Я. И. Исследование желчи. Биохимические и биофизические методы. — Киев: Высшая Школа, 1985. — 136 с.
  • Українські лікарі-вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи: біографічні нариси та бібліографія. — Львів, 2002. - 542 с.
  • Історія української медицини в датах та іменах. — Львів, 2004. — 365 с.
  • Історія медицини: підручник для студентів вищих медичних закладів III—IV рівня акредитації. Рекомендовано МОЗ України. — Тернопіль: Лілея, 2004. – 246 с. (Співавтор — О. М. Голяченко).
  • До відновлення в Україні самоврядування і автономії університетів // Національні інтереси. Серія — регіональна безпека держави. — Вип. 11. — Львів, 2004. — С. 101—109.
  • Фізіологія травлення в запитаннях і відповідях: навчальний посібник. — Львів: Афіша, 2005. — 137 с.
  • Red Cross of the Ukrainian Motion of Resistance and National Liberation Movement // Proceedings of IV Congress ISHM, Vigline Valdarno. Italy, 2008.
  • Вибрані праці. До 80-річчя від дня народження Ярослава Ганіткевича. НТШ. Львів. Лікарський збірник. — Т. XVII. — Львів, 2009. — 423 с.
  • The Contribution of Ukrainian Physicians to the World Medicine //Vesalius. — 2009. — T. XV. — № 1.- P. 12-18.
  • To history of terror of communist regime of soviet union in relation to physicians of soviet Ukraine // Vesalius. — 2010. — № 16 (2). — Р. 68—74.
  • Історія медицини як навчальна дисципліна у вищих медичних школах України // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. — 2011. — № 1. — С. 105—111.
  • Український медичний календар на 2013 рік. — Київ, 2012. — 68 с.
  • Ганіткевич Я. [[https://web.archive.org/web/20180417022823/http://emed.library.gov.ua/jspui/handle/123456789/77 Архівовано 17 квітня 2018 у Wayback Machine.] Український медичний календар] / Я. Ганіткевич. — Київ, 2016. — 220 с.
  • Голяченко О. Історія медицини: навч. посіб. / О. Голяченко, Я. Ганіткевич. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2016. — 326 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 3 березня 2011 року № 259/2011 «Про призначення довічних державних стипендій видатним діячам науки»
  2. ↑ Четверо мешканців Львівщини отримали державні нагороди з нагоди Дня Соборності України. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ярославу Ганіткевичу — 75 // Інформаційний вісник Академії наук вищої школи України. — 2004. — № 4 (42). — С. 71—74.
  • Пундій Павло. Вітання визначному лікареві, історикові медицини — Я. Ганіткевичу // Свобода (Нью-Йорк). — 2004. — 10 вересня/
  • Ярослав Ганіткевич — лауреат премії ім. Івана Огієнка // Вісник НТШ. — 2005. - Ч. 33. — С. 33.
  • М. П. Павловський. Ганіткевич Ярослав Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 373—374. — ISBN 966-02-3355-8.
  • Віленський Ю. Українська іліада Ярослава Ганіткевича // Ваше здоров'я. — 2006. — № 26 (853). — 14 липня. – С. 7.
  • Віленський Ю. Ярослав Ганіткевич — лауреат премії ім. Івана Огієнка // Ваше здоров'я. — 2004. — 16—22 квітня. — С. 4.
  • Зіменковський Б. C., Ґжеґоцький М. Р., Луцик О. Д. Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: 1784—2009. — Львів, Наутілус, 2009. — С. 53—54.
  • Віленський Ю. Ганіткевича висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки // Ваше здоров'я. - 2009. - 26 черв.
  • Ціборовський О. М. Ганіткевич Ярослав Володимирович (до 80-річчя від дня народження) // Україна. Здоров'я нації. — 2009. — № 3 (11). — С. 150—151.
  • Зиновія Служинська, Василь Дяків. Ярослав Ганіткевич — науковець, педагог, громадянин. Стор. 4-15 у книзі: Ярослав Ганіткевич. Бібліографічний покажчик [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.] / Укладачі Зиновія Служинська, Галина Белявська. — Львів: ПАІС, 2018. — 104 с. — ISBN 978-617-7065-87-5.
  • Видатного львівського професора Ярослава Ганіткевича нагородили орденом орденом [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] «За заслуги» III ступеня. Таке рішення ухвалив президент України Володимир Зеленський // Ілона Орнат, loda.gov.ua, без дати
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганіткевич_Ярослав_Володимирович&oldid=39226839