Гаранян Георгій Арамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій Арамович Гаранян
Основна інформація
Дата народження 15 серпня 1934(1934-08-15)
Місце народження Москва
Дата смерті 11 січня 2010(2010-01-11) (75 років)
Місце смерті Краснодар

Гео́ргій Ара́мович Гараня́н (*15 серпня 1934, Москва — †11 січня 2010, Краснодар) — радянський і російський джазовий, класичний і естрадний альт-саксофоніст, композитор та аранжировщик; художній керівник низки музичних ансамблів, заслужений артист РРФСР (1981), народний артист Росії (1993).

Член Спілки композиторів (з 1975), член Спілки кінематографістів (з 1996), лауреат Державної премії Російської Федерації (2000).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Почав музичну кар'єру в 1950-х роках в ансамблі «Золота вісімка». Пізніше, в 1960-х, він став грати в естрадному оркестрі Всесоюзного радіо. В цей же час у складі різних джазових ансамблів брав участь у різних фестивалях як в СРСР, так і за кордоном.

Найбільшої відомості і популярності набув в середині 1960-х років завдяки власній композиції «Балада» у виконані в складі «зоряного» квартету: Г. Гаранян (альт-саксофон, соло), О. Зубов (тенор-саксофон), К. Бахолдін (тромбон), Б. Фрумкін (фортепіано) та інші. «Балада» була розтиражована завдяки випуску всесоюзною студією грамзапису «Мелодія» окремої великої платівки під назвою «Джаз-65», де композиція Гараняна посіла центральне місце, як с точки зору композиційних якостей, так і завдяки виконанню. А сам Гаранян, як саксофоніст-альтист, на тій же платівці був представлений у складі ще декількох ансамблів.

Керував ансамблем «Мелодія». Візитною карткою ансамблю була музика популярних радянських композиторів в джазовій обробці. Перша ж пластинка була продана накладом 4 мільйони екземплярів. За 13 років роботи під управлінням Гараняна ансамбль записав 16 сольних гігантів і 9 маленьких пластинок (міньйонів). Гаранян виконував партію саксофона у фільмах «Діамантова рука», «Ми з джазу», «Осінній блюз», в мультфільмі «Ну, почекай!» і ін. Вів передачу «джаз-клуб Георгія Гараняна» на Радіо Росії-культура і «Джем-5» на каналі «Культура».

Став лауреатом безлічі міжнародних джазових фестивалів — в Празі, Бомбеї, Гавані, Варшаві, Фінляндії, Ізраїлі. Був головним диригентом московського цирку на Кольоровому бульварі.

Крім того, написав музику до декількох десяток фільмів, серед яких такі відомі кінокартини, як «Покровські ворота», «Вечірній лабіринт», «Рецепт її молодості», «Чарівний ліхтар», «Пампушка».

З 1998 року очолював Краснодарський муніципальний біг-бенд, з 2003 по 2006 роки — Державний джазовий оркестр імені О. Л. Лундстрема, потім відродив ансамбль «Мелодія» і створив на його основі Біг-бенд Георгія Гараняна (Російський державний музичний телерадіоцентр).

Автор підручника «Аранжування для інструментальних і вокально-інструментальних ансамблів».

Помер вранці 11 січня 2010 року в Краснодарській краєвій лікарні, куди був доставлений напередодні через підвищення тиску. Попередньою причиною смерті називається зупинка серця внаслідок тромбу, що відірвався. До Краснодару Георгій Гаранян приїжджав для спільних виступів з композитором Мішелем Леграном і міським біг-бендом. Був похований 14 січня 2010 року на Ваганьковському кладовищі в Москві.

Творчість[ред.ред. код]

Був відомий не тільки як виконавець, але і як композитор: написав музику до кількох десятках фільмів, серед яких «Покровські ворота», «Вечірній лабіринт» і «Рецепт її молодості». У 1993 році отримав звання народного артиста Росії.

Крім того, деякий час був головним диригентом московського Цирку на Цвітному бульварі, а також вів радіопередачу «Джаз-клуб Георгія Гараняна» і телепрограму «Джем-5» на каналі «Культура». Також був єдиним джазовим музикантом, що мав персональний абонемент у Великому залі Московської консерваторії.

Вважав одним зі своїх найважливіших досягнень підручник «Аранжування для естрадних, інструментальних та вокально-інструментальних ансамблів», написаний у 1970-х роках. По цій книзі досі навчаються студенти всіх музичних вузів і училищ Росії.

Лауреат багатьох міжнародних джазових фестивалів: у Празі, Бомбеї, Гавані, Варшаві, Фінляндії, Ізраїлі, член Союзу композиторів РФ з 1975 року і Союзу кінематографістів РФ з 1996 року, академік Кіноакадемії «Ніка», кавалер ордена Пошани, кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною».

Сім'я[ред.ред. код]

  • Батько — Арам Георгійович Гаранян (*1902—†1976)
  • Мати — Віра Петрівна Корчина (*1910—†1986)
  • Дружина — Неллі Закирова
  • Діти — Наталія (*1960), Каріна (*1971), Вероника (*1982, падчерка, дочка Неллі Закирової)

Дискографія[ред.ред. код]

  • Эстрадный оркестр под упр. Олега Лундстрема. 1978
  • Хорошее настроение. 1978
  • Популярная мозаика. 1979
  • Владимир Высоцкий. Песни. 1980
  • Произведения Дюка Эллингтона. 1980
  • Концерт в Бомбее. 1980
  • В старых ритмах. 1980
  • Танцевальная музыка советских композиторов. 1980
  • Новогодний аттракцион-1. 1982
  • Рецепт ее молодости. 1985
  • Джаз-67. 1986
  • КОГДА ТЫ УЛЫБАЕШЬСЯ… 2000
  • Just for Fun. 2003
  • От мелодии к мелодии. 2003
  • Проверено временем. 2004
  • ВЕСЬ ЭТОТ ДЖАЗ… 2004
  • РОЖДЕНИЕ ОРКЕСТРА 2005
  • «Караван» 2007
  • «Проверено временем» выпущен фирмой «Мелодия» 2008
  • СД Георгия Гараняна «Проверено временем», фирма «Мелодия» в серии «Легенды» 2008

Посилання[ред.ред. код]