Гардарик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ґардари́к, Ґардарікі (ісл. Garðaríki, ісл. Garðaveldi, швед. Gårdarike) — збірна назва земель Київської Русі у тому числі Новгорода Великого, який був другим за величиною містом Русі Київської, в скандинавській епічній літературі.

Означає мережу населених пунктів, містечок та фортець (укріплень — garda, guard) норманського походження. Вказує на наявність територіально-політичних організацій на цьому терені, представленими назовні головними городами земель.

Є кілька спроб витлумачити значення назви Г. переважно на основі скандинавських мов. Найімовірніше, що ця назва означає «країна міст», «країна дерев'яних міст» і походить від давнього балтійсько-слов'янського слова «гард», що значить град. Давні назви градів із закінченням на «гард» збереглись до наших днів, напр. Старгард, Бялогард в Пн. Польщі.

Скандинавський термін "Гардаріка" відносно Русі означав не лише "країну міст", але й "градів", "віків" і "відкритих торгово-ремісничих поселень".[1] Даний термін означає ще й "країну общинних центрів".[1] "Віки" як результат походів вікінгів.[1] "Відкриті торгово-ремісничі поселення" як результат першого етапу одержавлення.[1] Другий етап – городища з курганними могильниками.[1] Третій етап – міста як результат зовнішнього та внутрішнього одержавлення.[1] «Общинні центри в додержавний період».[1]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]