Гаррі Гопкінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гаррі Ллойд Гопкінс

Гаррі Ллойд Гопкінс (англ. Harry Lloyd Hopkins, 17 серпня 1890, Су-сіті, Айова — 29 січня 1946, Нью-Йорк) — американський державний і політичний діяч, Міністр в уряді Франкліна Рузвельта.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 17 серпня 1890 року в Су-сіті, штат Айова (США). Освіту отримав у Гріннеллському коледжі (штат Айова).

Після закінчення коледжу працював в Нью-Йорку у різних благодійних організаціях. У 1913 - 1924 роках керує відділом в Асоціації щодо поліпшення умов життя бідних. У 1924 - 1932 - голова ради директорів Нью-Йоркської асоціації з питань туберкульозу та охорони здоров'я. З 1932 року очолює створену Франклін Д.Рузвельтом (тоді-губернатором Нью-Йорка) Тимчасову надзвичайну організацію допомоги (ТЕРА).

Велика депресія[ред.ред. код]

Після обрання Франкліна Д.Рузвельта президентом США був запрошений ним на роботу в Вашингтон. З 22 травня 1933 року Гопкінс очолював Федеральну надзвичайну організацію допомоги (Фера), що забезпечувала громадськими роботами в умовах кризи мільйони американців, внаслідок того, що безробіття під час світового кризи 1929-33 років досягла катастрофічних розмірів.

Згодом керує Адміністрацією із забезпечення роботою (ВПА). Програми, розробником і керівником яких був Гопкінс, з'явилися найбільшими в історії США програмами по створенню нових робочих місць і боротьби з бідністю. Так, між 1933 і 1938 роками під його керівництвом було створено 8 мільйонів робочих місць. З урахуванням членів сімей зайнятих на державних роботах, поліпшити внаслідок цього свої умови життя змогли від 25 до 30 мільйонів американців.

Згідно з проектамм ВПА, під керівництвом Гопкінса, було побудовано 2500 шпиталів і лікарень, 125 110 громадських будівель, 124 031 мостів, 1000 аеродромів, прокладено і відремонтовано 1047823 кілометрів доріг. Задані роботи охоплювали найрізноманітніші галузі та обсяги - від згрібання листя у парках до модернізації баз ВМС. Гопкінс дотримувався лівих політичних поглядів, унаслідок чого неодноразово звинувачувався американськими консерваторами, в тому числі і з «рідної» Демократичної партії, в симпатії до комуністів.

З 1938 по 1940 Гопкінс займав посаду міністра торгівлі США. Він пішов у відставку з офіційних постів в 1940 році за станом здоров'я (ще в 1937 році йому була проведена операція з видалення частини шлунка внаслідок захворювання на рак). Тим не менше залишався в «штабі» Рузвельта його найближчим помічником, будучи одним з найвпливовіших людей «ери Рузвельта».

Представник Президента[ред.ред. код]

Гопкінс брав участь в розробці закону про ленд-лізі, а також у дипломатичних переговорах із союзниками після вступу США у Другу світову війну. Починаючи з липня 1941 року Гаррі Гопкінс як представник американського уряду і особисто президента Рузвельта неодноразово відвідував Москву, де вів переговори зі Сталіним, Молотовим та іншими радянськими керівниками.

Вперше прибув в СРСР 30 липня 1941 для з'ясування позиції Москви з приводу вимоги необхідних військових поставок, а також для з'ясування намірів СРСР з приводу участі у війні. Доставлене Гопкінс послання американської адміністрації обіцяло підтримку США в постачанні озброєнь для Москви, а також пропозицію про скликання тристоронньої конференції (США, СРСР та Великобританія), на якій би були обговорені позиції трьох сторін і театри військових дій. Для Сталіна головна мета полягала в відкриття другого фронту, але він підтримав пропозицію американської допомоги, в тому числі на радянсько-німецькому фронті.

Гопкінс дав позитивний звіт про переговори зі Сталіним, доповівши, що Радянський Союз готовий боротися до переможного кінця. 2 серпня 1941 між СРСР і США відбувся обмін нотами: Вашингтон заявив про готовність надати всіляке економічне сприяння СРСР. Проте підписання Атлантичної хартії між США і Великобританією послабило впевненість СРСР в підтримці союзників, до того ж становище СРСР ставало все більш катастрофічним на Східному фронті.

Гопкінс - член американської делегації на конференціях в Касабланці, в Каїрі, Тегерані, Ялті та ін.

Проект «Венона» і закиди в роботі на СРСР[ред.ред. код]

Докладніше: Проект «Венона»

На думку деяких дослідників, Гаррі Гопкінс згадується в таємних телеграмах або під кодовим ім'ям «19», або «Заступник».

Особа агента з кодом «19» остаточно не встановлена. На думку британського дослідника Найджела Веста, це був президент чехословацького уряду в еміграції Едвард Бенеш.[1] Натомість, військовий історик Едуард Марк[2] та американські дослідники Герберт Ромерштайн та Ерік Брейндель дійшли висновку, що це був помічник Рузвельта — Гаррі Гопкінс.[3] Проте, на думку американських дослідників Джона Ерла Хейнес та Гарві Клєра, агентом «19» міг бути хтось зі складу британської делегації на Вашингтонську конференцію 1943 року.[4] Понад те, вони стверджують про відсутність будь-яких свідчень в інших архівах того, що Гопкінс був таємним агентом, а уривок повідомлення про агента «19» не називає його шпигуном.[5] Однак, архівіст КДБ і перебіжчик Василь Мітрохін стверджував, що Гопкінс був радянським агентом.[6] За словами перебіжчика з КДБ Олега Гордієвського резидент КДБ Ісхак Ахмеров називав Гопкінса «найважливішим серед всіх радянських агентів у Сполучених Штатах часів Війни.»[7] Майор Джордж Рейсі Джордан, спираючись на спостереження за роллю Гопкінса в проекті «Ленд-Ліз» називає його шпигуном[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Nigel West, Venona, największa tajemnica zimnej wojny, Warszawa 2006, p.138.
  2. Eduard Mark. «Venona's Source 19 and the Trident Conference of May 1943: Diplomacy or Espionage?». Intelligence and National Security. London, Summer 1998, pp. 1-31
  3. Romerstein, Herbert and Breindel, Eric (2000). The Venona Secrets: Exposing Soviet Espionage and America's Traitors. Regnery Publishing. с. 214. ISBN 0-89526-275-4. 
  4. Haynes, John Earl and Klehr, Harvey (1999). Venona: Decoding Soviet Espionage in America. Yale University Press. с. 205–206. ISBN 0-300-07771-8. 
  5. http://h-net.msu.edu/cgi-bin/logbrowse.pl?trx=vx&list=h-diplo&month=9907&week=b&msg=sObK4G6XORytI4LXBpW2xw&user=&pw=
  6. «The Sword and the Shield: The Mitrokhin Archive and the Secret History of the KGB,» by Vasily Mitrokhin and Christopher Andrew.
  7. "KGB: The Inside Story of Its Foreign Operations from Lenin to Gorbachev, " by Oleg Gordievsky and Christopher Andrew.
  8. From Major Jordan's Diaries by George Racey Jordon and Richard L. Stokes.

Література[ред.ред. код]

  • Роберт Шервуд. Рузвельт и Гопкинс глазами очевидца. тт. 1-2, — М., 1958.
  • Evans, M. Stanton (Medford Stanton); Rommerstein, Herbert. (2012). Stalin's secret agents : the subversion of Roosevelt's governmen. New York: Threshold Editions. ISBN 978-1-4391-4768-9. 
  • West, Diana. American betrayal : the secret assault on our nation's characte. ISBN 978-0-312-63078-2. 

Див. також[ред.ред. код]