Каспаров Гаррі Кімович
| Гаррі Кімович Каспаров | |
Каспаров за шахівницею, 2007 рік |
|
| Народився | 13 квітня 1963 (48 років) Баку, СРСР |
|---|---|
| Національність | єврей |
| Проживання | Росія |
| Ім'я при народженні | Гаррі Кімович Вайнштейн |
| Відомий | шахіст |
| Діяльність | шахіст, політик |
| Титул | Чемпіон світу з шахів 1989 року |
| Конфесія | атеїст |
| Сторінка в інтернеті | Офіційна сторінка |
Га́ррі Кі́мович Каспа́ров (* 13 квітня 1963, Баку, СРСР) — радянський і російський шахіст, письменник і політик. Міжнародний гросмейстер (1980), заслужений майстер спорту СРСР (1985), чемпіон світу серед юнаків (1980), чемпіон СРСР (1981, 1988), 13-й в історії шахів чемпіон світу (1985-2000), чемпіон Росії (2004), володар призу кращого шахіста року «Шаховий Оскар» в 1982-1983, 1985-1988, 1995-1996, 1999, 2001-2002. Лауреат нагороди «Зберігач полум'я» (1991). З 1985 року Каспаров безперервно очолював рейтинг-лист ФІДЕ: на 1 січня 2006 року він займав перше місце з коефіцієнтом Ело 2812, але, згідно з правилами ФІДЕ, був виключений з рейтинг-листа на 1 квітня 2006, оскільки не брав участь в турнірах протягом передуючих 12 місяців [1]. У радянські роки — член КПРС (1984-1990), член Центрального комітету ВЛКСМ (1984). Після 1991 року - громадський діяч. Голова Об'єднаного громадянського фронту, один із співголів Всеросійського громадянського конгресу, депутат Національної асамблеї Російської Федерації. У 2008 році став одним із творців і лідерів опозиційного Об'єднаного демократичного руху «Солідарність». Член Федерального бюро цього руху.
Зміст |
[ред.] Каспаров — шахіст
Малого Гаррі грати у шахи навчив його батько — Кім Мойсейович Вайнштейн. Хлопчик втратив свого батька ще з ранніх літ (За деякими джерелами — від лейкемії, за іншими — в автокатастрофі). Тому його матір — Клара Шегенова Каспарян дала синові прізвище в російському варіанті свого.
Вже з десяти років Каспаров займався у шаховій школі колишнього чемпіона світу з шахів Михайла Ботвинника. У 15 років став його особистим асистентом.
У 1975 році на сеансі одночасної гри чемпіона світу з шахів Анатолія Карпова спромігся зіграти з ним внічию. Наступного року 13-річний Каспаров здобув звання чемпіона СРСР з шахів серед юнаків. У 1978 році виграв шаховий Меморіал Сокольского у Мінську і завоював звання шахового майстра.
У 1980 році Каспаров став наймолодшим у світі гросмейстером, отримав у Дортмунді звання чемпіона світу із шахів серед юнаків, крім того, закінчив середню школу із золотою медаллю.
У 1981 році Каспаров завоював звання чемпіона СРСР з шахів, ставши наймолодшим чемпіоном СРСР з цього виду спорту в історії країни.
10 жовтня 1985 року Каспаров переміг Анатолія Карпова в Москві і став 13-им чемпіоном світу з шахів.
У 1987—1990 роках Каспаров тричі успішно захистив титул чемпіона світу з шахів у матчах проти Анатолія Карпова.
У 1993 році, не погодившись з політикою ФІДЕ, Каспаров вийшов з неї і заснував власну Професійну Шахову Асоціацію (ПША). ФІДЕ позбавила Каспарова звання чемпіона світу і виключила його зі своїх рейтингів. Каспаров-шахматист!О боже нам конец!
[ред.] Суспільно-політична діяльність
У 1984 році Каспаров вступив до лав КПРС, обирався членом ЦК ВЛКСМ. У 1990 вийшов з КПРС. У травні 1990 року брав участь в створенні Демократичної партії Росії (ДПР). У червні 1993 року брав участь в створенні передвиборного блоку «Вибір Росії». У 1996 році взяв участь в передвиборній кампанії Бориса Єльцина. Був акціонером радіостанції «Ехо Москви», проте продав всі акції, що належали йому, підприємцеві Володимиру Гусинському.
Каспаров володіє декількома іноземними мовами, є автором багатьох шахових книг. Його остання книга «Мої великі попередники» складається з декількох томів. Ця праця присвячена всім попереднім чемпіонам світу з шахів. Після перемоги на міжнародному турнірі в Лінаресі 10 березня 2005 року Каспаров заявив про завершення своєї кар'єри шахіста-професіонала. Він висловив намір продовжити роботу над своєю книгою «Мої великі попередники», а також активніше зайнятися політичною діяльністю.
Каспаров виступив з різкою критикою Володимира Путіна під час його перебування на посту Президента Росії і в подальший період. У 2005 році очолив створений ним різко опозиційний «Об'єднаний цивільний фронт». Бере участь в опозиційному об'єднанні «Інша Росія» і бере активну участь в «Маршах Незгодних». Раніше також Каспаров був головою «Комітету-2008: вільний вибір». Є співголовою Всеросійського громадянського конгресу «Росія за демократію, проти диктатури».
30 вересня 2007 року почалася процедура висунення Каспарова в кандидати на посаду президента Росії на березневих виборах 2008 року коаліцією «Інша Росія», проте в реєстрації йому було відмовлено, оскільки з'їзд ініціативної групи, яка висувала Каспарова, не відбувся (як заявляли представники Каспарова, всі орендодавці, до яких зверталися, відмовилися надати приміщення для такого з'їзду).
У 2008 році Каспаров став одним з організаторів опозиційного об'єднаного демократичного руху «Солідарність». У грудні 2008 року на установчому з'їзді руху був вибраний членом федеральної політичної ради «Солідарності» й увійшов до складу Бюро федеральної політради руху.
[ред.] Погляди
Гаррі Каспаров неодноразово заявляв, що розділяє сумніви деяких дослідників в правильності загальноприйнятої історичної хронології. Ця теорія найбільш відома як «Нова хронологія Фоменка», більшість учених вважає її псевдонауковою.
Словом, питання у мене виникали давно, але я не наважувався задавати їх вголос, поки в 1996 році не прочитав книгу Анатолія Фоменка «Імперія». Тоді я вперше поставив під сумнів усю офіційну хронологію[1].
Мені здається, у жодному випадку не можна говорити про школу Фоменка. Він провів важливу роботу компіляції, але це група людей, яка постійно сьогодні розростається, і вона розглядає всі історичні події в концепції розвитку всього людства в цілому. Ми намагаємося знайти якусь істину, і ми не завжди погоджуємося між собою, що це було так, а не отак.[2]
[ред.] Примітки
| Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Каспаров Гаррі Кімович |
| Чемпіони світу з шахів | ||
|---|---|---|
| До розколу (1993) | ||
| Вільгельм Стейніц | Емануїл Ласкер | Хосе Рауль Капабланка | Олександр Алехін | Макс Ейве | Михайло Ботвинник | Василь Смислов | Михайло Таль | Тигран Петросян | Борис Спаський | Роберт Фішер | Анатолій Карпов | Гаррі Каспаров | ||
| 1993—2006 | ||
| За версією ФІДЕ | За версією ПША | |
| Анатолій Карпов | Олександр Халіфман | Вішванатан Ананд | Руслан Пономарьов | Рустам Касимджанов | Веселин Топалов | Гаррі Каспаров | Володимир Крамник | |
| Після об'єднання (2006) | ||
| Володимир Крамник | Вішванатан Ананд | ||