Гастон Башляр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підпис Гастона Башляра

Гастон Башляр (27 червня 1884 — 16 жовтня 1962) — французькій філософ, дослідник психології художньої творчості, дослідник поетичних текстів.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у містечку Бар-сюр-Об, навчався у місцевому коледжі, потім викладав у колежі Сезанн. З 1903 до 1905 року працював поштовим робітником у м. Реміремоне, а з 1907 до 1909 служив в армії телеграфістом.

З 1907 року проживав у Парижі. Тут він захопився точними науками. У 1912 році став ліценціатом з математики, сподіваючись зробити кар'єру інженера. Та планам зашкодила Перша світова війна. Роки війни Башляр провів на фронті, а у 1920 році був нагороджений Військовим хрестом Франції.

Не отримавши традиційної філософської освіти Башляр став викладати. Після захисту ним магістерської десертації у 1922 році, його запросили на посаду викладача з філософії, фізики та хімії у колеж рідного міста Бар-сюр-Об, а з 1927 року він стає доктором філософії у Сорбонні. З 1940 до 1945 року Гастон Башляр займав професорську посаду у Сорбонні (на кафедрі історії та філософії науки).

Філософія[ред.ред. код]

За способом мислення Башляра вважають раціоналістом. Він все життя намагався оновити раціоналізм, зробити його дінамічнішим та гнучкішим.

Творчість цього філософа важно віднести до якогось конкретного напрямку філософії. Одна з головних думок — цілісність людської діяльності. Він вважав, що поетична уява не похідна, а основна сила людської природи — сила природна та матеріальна.

Башляр стверджував: для того, щоб зрозуміти людину, потрібно дізнатися про її уяву та мрії. Для Башляра було важливо створення «фізики уяви», яка сприралась би на асоціації, які йдуть від предмета. Головна умова «матеріальної уяви» — співпереживання та залученність. Відсутність уяви, за Башляром, така сама хвороба, як і психичний розлад.

Філософ вважав, що психоаналіз повинен зосереджуватися не на минулому, а на майбутньому, не на труднощях формування особистості, а на формуванні її знову.

Філософія науки[ред.ред. код]

Гастон Башляр насамперед цікавився філософськими основами природничих наук. Свої перші праці з цієї проблематики він почав публікувати на рубежі 1920-1930-х років. Його філософським дебютом стало дослідження «Нарис про приблизне пізнання» («Essai sur la connaissance approchée», 1928). Згодом з'явилися такі праці, як «Новий науковий дух» («Le nouvel esprit scientifique», 1934) і «Становлення наукового духу: нотатки з психоаналізу об'єктивного пізнання» («La formation de l'esprit scientifique: contribution à une psychanalyse de la connaissance objective », 1938). Вже у довоєнних книгах Башляра помітний вплив школи Анрі Бергсона і психоаналізу , а також наукового конструктивізму .

У своїх подальших роботах, таких, як «Прикладний раціоналізм» («Le Rationalisme appliqué», 1949) і «Раціональний матеріалізм» («Le matérialisme rationnel», 1953) Башляр продовжив систематичний аналіз філософських проблем природознавства, сконцетрувавшись на проблемі наукової творчості та аналізі основних понять сучасної науки.

Психоаналіз стихій[ред.ред. код]

Іншою важливою складовою філософської спадщини Башляра є його п'ятитомне дослідження про психоаналітичному значенні для уяви людини образів класичних «матеріальних стихій». Початок цьому дослідженню було покладено Башляр ще в 1938 році в невеликому дослідженні «Психоаналіз вогню» («La psychanalyse du feu»). Пізніше пішли «Вода і мрії» («L'eau et les rêves», 1942), «Повітря і сновидіння» (у російській перекладі робота названа «Мрії про повітря», «L'air et les songes», 1943), двотомник , присвячений образам землі - «Земля і мрії про спокій» («La terre et les rêveries du repos», 1946) і "Земля і мрії волі» («La terre et les rêveries de la volonté», 1948). Це дослідження проведено Башляр із залученням самого широкого літературного, історико-філософського та наукового матеріалу.

Психологія творчості[ред.ред. код]

Роботи Башляра, присвячені різним аспектам філософії та психології мистецтва та художньої творчості та осягнення людиною простору розвивають його методологію, викладену при дослідженні стихій. Великий вплив на ці дослідження філософа зробила феноменологічна школа . Особливо часто посилаються на таку роботу Башляра, як «Поетика простору» («La poétique de l'espace», 1958), в якій Башляр аналізує образи будинку, горища, скриньки, скрині, гнізда, раковини як виразних форм, що описують той чи той феноменологічний досвід простору, а також дослідження «Полум'я свічки» («La flamme d'une chandelle», 1961), присвячене споглядання полум'я свічки або лампи.

Значення доробку Башляра[ред.ред. код]

В історії філософії мало знайдеться особистостей з такими різнобічними інтересами, як у Башляра. Його інтерпретація як поетичних текстів, так і природничо-наукових теорій мала суттєвий вплив на подальший розвиток гуманітарних наук і епістемології . Зокрема, діяльність Башляра стала одним з орієнтирів для таких видатних дослідників науки і мистецтва, як Ролан Барт , Мішель Фуко , Жан Старобінскі .

Основні твори[ред.ред. код]

  • Новий науковий дух.
  • Прикладний рацоналізм.
  • Раціональний матеріалізм.
  • Психоаналіз вогню.
  • Мрії щодо повітря. Досвід про уяву матерії

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден Почесного легіону. 1951 рік.
  • Почесний професор Сорбонни.1954 рік.
  • Лауреат Гран-прі в галузі літератури. 1961 рік.

Джерела[ред.ред. код]

  • Dominique Lecourt, Bachelard, Epistémologie, textes choisis (1971). PUF, Paris, 6e édition, 1996.
  • Didier Gil, Autour de Bachelard — esprit et matière, un siècle français de philosophie des sciences (1867—1962), Les Belles Lettres, Encre marine, 2010.