Гастроентерит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гастроентеріт
Gastroenteritis viruses.jpg
Віруси гастроентеріту: A = ротавірус, B = аденовірус, C = норовірус та D = астровірус. Вірусні частинки показані при однаковому збільшенні, щоб можна було порівняти їхній розмір.
МКХ-10 A02.0, A08, A09, J10.8, J11.8,K52
МКХ-9 008.8
009.0

, 009.1 , 558

DiseasesDB 30726
eMedicine emerg/213
MeSH D005759

Гастроентерит - це медичний стан, який характеризується запаленням ("-ит") шлунково-кишкового тракту, яке вражає як шлунок ("гастро"-), так і тонку кишку ("ентеро"-), та викликає такі симптоми як діарея, блювання, болі у абдомінальні болі та судоми.[1] Гастроентерит також відомий під назвою гастро, розлад шлунку, та шлунковий вірус. І хоча він не має жодного відношення до грипу, його також називаютьшлунковий грип та шлункова інфлуенца.

Здебільшого, більшість випадків захворювання у дітей спричинені ротавірусом.[2] Серед дорослих більш поширеніноровірус[3] та кампілобактер[4]. Менш поширені причини захворювання включають інші види бактерій (та їхні токсини) та паразитів. Зараження може відбутися через споживання неякісно приготовленої їжі, заражену воду та через близький контакт з хворою людиною.

Основа лікування полягає у належній регідратації організму. При незначному та помірному захворюванні, як правіло, використовують розчин для пероральної регідратації. У більш важких випадках може виникнути необхідність у введенні внутрішньовенних рідин. Найчастіше гастроентерит вражає дітей та мешканців країн, що розвиваються.

Симптоми та ознаки[ред.ред. код]

7 типів за Бристольською шкалою випорожнень, що класифікує діарею

Здебільшого, гастроентерит викликає діарею та блювання,[5] рідше, захворювання проявляється лише одним з цих симптомів.[1] Можуть також виникнути спазми у животі.[1] Ознаки та симптоми хвороби зазвичай виникають через 12-72 години після контакту з джерелом інфекції. [6] При вірусному походженні, захворювання здебільшого виліковується протягом одного тижня.[5] У деяких випадках, вірусний гастроентерит може супроводжуватися лихоманкою, втомою, головним болем та болем у м’язах.[5] За наявності кривавого проносу, виникає підозра на бактеріальне, а не на вірусне походження хвороби.[5].[7] Деякі бактеріальні інфекції можуть супроводжуватися сильним абдомінальним болем та тривати кілька тижнів.[7]

Повне одужання дітей, хворих на рота вірус, здебільшого настає через 3-8 днів.[8] Проте у бідних країнах, через відсутність лікування важких інфекційних захварювань, довготривала діарея зустрічається часто.[9] Зневоднення є типовим ускладненням діареї,[10] тож у дитини при сильному зневодненні може виникнути подовження часу заповнення капілярів, зниження тургору шкіри та патологічне дихання.[11]Повторне зараження найчастіше трапляється у місцях з поганими санітарними умовами та недостатнім харчуванням,[6] що можуть призводити до відставання у рості та довготривалої затримки когнітивного розвитку.[12]

В наслідок зараження вірусом кампілобактер, реактивний артрит розвивається в 1% хворих, і синдром Гийєна-Барре виникає у 0.1% випадків.[7] Гемолітико-уремічний синдром (ГУС) може виникнути в результаті зараження шига-токсином, який виробляє штамми Escherichia coli чи Shigella, що призводить до зниження кількості тромбоцитів у крові , поганого фунціонування нирок та зниження кількості еритроцитів у крові (внаслідок їх руйнування).[13] Діти більш схильні до захворювання на ГУС ніж дорослі.[12] Деякі вірусні інфекції можуть призводити до доброякісного дитячого епілептичного синдрому.[1]

Причини[ред.ред. код]

Найчастіше причинами виникнення гастроентериту є віруси (зокрема ротавірус) і бактерії кишкова паличка та кампілобактер.[14][6] Проте є багато інших інфекцийних збудників, які можуть викликати це захворювання. [12]Неінфекційне походження також можливе, проте у порівнянні з вірусною та бактеріальною етіологією, воно є менш ймовірним.[1] Ризик інфікування вищий у дітей через їх слабкий імунітет та відносно погану гігієну. [1]

Вірусне походження[ред.ред. код]

Відомо, що гастроентерит викликають наступні види вірусів: ротавірус, норовірус, аденовіруста астровірус.[5][15] Ротавірус є найбільш поширеною причиною виникнення гастроентериту у дітей,[14] та має однакові показники частоти випадків захворювання в розвинених країнах та в країнах, що розвиваються.[8] Віруси спричиняють близько 70% випадків інфекційної діареї у педіатричній віковій групі.[16] У дорослих ротавірус зустрічається набагато рідше завдяки набутому імунітету. [17]

Норовірус є найбільш поширеною причиною гастроентериту серед дорослих в Америці. Саме він спричиняє більш ніж 90% спалахів хвороби.[5] Зазвичай, ці локальні епідемії виникають внаслідок перебування групи людей у безпосередній фізичній близкості, як наприклад, на круїзних кораблях,[5] в лікарнях чи у ресторанах.[1] Людина може залишатися заразною, навіть після припинення діареї.[5] Норовірус спричиняє близько 10% випадків захворювання у дітей. [1]

Бактеріальне походження[ред.ред. код]

Серовар тифімуріум Salmonella enterica (ATCC 14028) — вигляд під мікроскопом при збільшенні у 1000 разів після фарбування за методом Грама.

У розвинених країнах головним збудником гастроентериту є Campylobacter jejuni. Більш ніж половина випадків захворювання виникає внаслідок контакту з домашньою птицею.[7] У дітей, захворювання має бактеріальне походження у 15% випадків, та здебільшого викликається найбільш поширеними штамами, серед яких кишкова паличка, сальмонелла,шигелла, та кампілобактер .[16] Зберігання інфікованої бактеріями їжі при кімнатній температурі протягом кількох годин, призводить до розмноження бактерій та підвищення ризику інфікування людини, яка її споживає.[12] Серед продуктів, які зазвичай пов´язані з цим захворюванням - сире та недосмажене м’ясо, курятина, морепродукти, яйця, сирі пророщені зерна, непастерізоване молоко, м’які сири, фруктові та овочеві соки.[18] В країнах, що розвиваються, особливо у Тропічній Африці та Азії, до гастроентериту найчастіше призводить холера. Ця інфекція зазвичай передається через заражену воду та їжу. [19]

Токсикогенна бактерія клострідіум діффіціле часто викликає діарею у людей старшого віку.[12] Діти можуть бути носіями бактерії, але не мати симптомів захворювання.[12] Це — поширена причина диареї у людей, які перебувають на лікуванні в лікарні, та буває часто пов´язана із застосуванням антибіотиків. [20] Інфекційна діарея, викликана золотистим стафілококом, також може виникнути у людей, які приймали антибіотики.[21] "Діарея мандрувальників" є зазвичай одним із типів бактеріального гастроентериту. Препарати для зниження кислотності також можуть підвищувати ризик значного інфікування внаслідок контакту з такими організмами, як клострідіум діффіціле, сальмонелла, та кампілобактер.[22] Ризик більший при лікуванні інгібіторами протонної помпи, ніж блокаторами H2.[22]

Паразитарне походження[ред.ред. код]

Багато найпростіших можуть викликати гастроентерит. Найчастіше це 'лямблія кишкова, проте були також зареєстровані випадки зараження дизентерійною амебою такриптоспроридією.[16] Група цих збудників спричиняє близко 10% випадків захворювання у дітей.[13] Зараження лямбією найчастише трапляється у країнах, що розвиваються, хоча цей збудник первною мірою викликає захворювання майже в усьому світі.[23] Найчастіше він вражає людей, які подорожують до країн з високим показником розповсюдження цієї хвороби, дітей, які відвідують дитячий садок, чоловіків, які мають статеві стосунки з іншими чоловіками, а також після природних катастроф.[23]

Механізм передачі[ред.ред. код]

Передача трапляється підчас споживання забрудненої води або передачі особистих речей іншим людям.[6] У місцевостях із сезонами дощів та посух якість води зазвичай погіршується під час сезону дощів, а це співпадає з періодами спалахів хвороби.[6] У країнах з помірним кліматом поширення інфекцій припадає на зиму.[12] Глобальним чинником хвороби є годування малюків з пляшечок, які було недостатньо продезінфіковано.[6] Інтенсивність передачі захворювання пов’язана також із недостатньою гігієною у дітей,[5] особливо у багатодітних сім´ях,[24] та у дітей, які погано харчуються.[12] Після розвитку стійкості до захворювання, дорослі особи можуть переносити певні організми без наявних ознак чи симптомів, таким чином виступаючи природнім резервуаром інфекції.[12] Деякі чинники інфекції (наприклад, бактерії виду шигелла') зустрічаються лише у приматів, тоді як інші(наприклад, бактерії виду лямблія) можуть переноситися багатьма видами тварин.[12]

Неінфекційні способи передачі[ред.ред. код]

Існують численні випадки неінфекційного запалення шлунково-кишкового тракту.[1] Деякі з найтиповіших - це ліки (такі, як НСПЗП (нестероїдні протизапальні препарати)), певні продукти, наприклад, лактоза (у тих, хто не переносить лактозу), та глютен (клейковина) (в осіб із глютеновою хворобою). Хвороба Крона також вважається неінфекційним джерелом гастроентериту (часто у важкій формі).[1] Також зустрічається захворювання, що є побічним ефектом наявності токсинів. Серед усіх видів отруєнь їжею, що супроводжуються нудотою, блювотою та діареєю, визначають наступні: отруєння рибою, до якого призводить споживання зараженої хижої риби, отруєння рибою родини скумбрієвих, що асоціюється із споживанням певних видів протухлої риби, отруєння тетродоксином, що настає від споживання риби фугу, а також сюди входить ботулізм, зазвичай викликаний неправильно консервованою їжею.[25]

Патофізіологія[ред.ред. код]

Гастроентерит супроводжується блювотою чи проносом, викликаними інфекційним запаленням тонкого кишечника чи товстої кишки.[12] Перебіг захворювання у тонкому кишечнику зазвичай не визначається запаленням, тоді як у товстому він супроводжується запаленням.[12]Кількість хвороботворних мікроорганізмів, здатних спричинити інфекційне запалення, коливається у межах від одного (для криптоспоридій) до 108 (для класичного холерного вібріона/Vibrio cholerae).[12]

Діагностика[ред.ред. код]

Гастроентерит зазвичай діагностують клінічно, базуючись на ознаках хвороби та симптомах людини.[5] Визначати конкретну причину запалення не обов’язково, тому що це не впливає на лікування.[6] Однак, аналіз випорожнень слід взяти у осіб, у яких наявна кров у фекаліях, у тих, у яких може бути отруєння їжею та в осіб, які недавно відвідали країни третього світу.[16] Діагностичні аналізи можуть також проводитися задля контролю над захворюванням.[5] Оскільки гіпоглікемія зустрічається приблизно у 10% новонароджених та дітей дошкільного віку, рекомендується визначати рівень цукру в цієї групи населення.[11] Електроліти та функція нирок також слід перевіряти у випадках важкого зневоднення організму.[16]

Зневоднення[ред.ред. код]

Визначення наявності зневоднення у людини є важливою частиною в оцінці ступеню важкості захворювання. Визначають 3 ступені зневоднення: легке (3-5%), середньої важкості (6–9%) та важке (≥10%).[1] У дітей найвиразнішими ознаками зневоднення середнього та важкого ступеню є збільшення часу наповнення капілярів, недостатній тургор шкіри та патологічне дихання.[11][26] Іншими корисними ознаками (якщо їх використати у сукупності) для діагностики зневоднення є запалі очі, зниження активності, брак сліз та сухість у ротовій порожнині.[1] Нормальне сечовиділення та пероральне споживання рідини є сигналами покращення стану людини.[11] Лабораторні аналізи не грають великої ролі у визначенні ступеню зневоднення.[1]

Диференціальна діагностика[ред.ред. код]

Інші потенційні причини ознак чи симптомів, які схожі на гастроентерит та мають бути викресленими з кола симптомів: апендицит,заворот кишок, запалення кишечника, запалення сечовидільних шляхів та цукровий діабет.[16] Також слід взяти до уваги панкреатичну недостатність, синдром вкороченого кишечника, хворобу Уіпла, захворювання черевної порожнини, та зловживання проносними засобами.[27] Диференціальна діагностика може бути ускладнена у випадку, коли виявлені “лише” ознаки блювання чи проносу (але не за наявності одночасно обох).[1]

Апендицит супроводжується блюванням, біллю у черевній порожнині та незначним проносом приблизно у 33% випадків.[1] Це на противагу сильній діареї, притаманній гастроентериту.[1] Запалення легень та сечовидільних шляхів у дітей також можуть викликати блювання та пронос.[1] Класичний діабетичний кетоацидоз (ДКА) супроводжується біллю у животі, нудотою та блюванням, але без проносу.[1] Одне з досліджень показало, що у 17-ти відсотків дітей з ДКА раніше було діагностовано гастроентерит.[1]

Запобігання захворюванню[ред.ред. код]

Процент аналізів на ротавірус з позитивним результатом, за тижнями спостереження, Сполучені Штати, липень 2000 року – червень 2009 року.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Постачання доступної очищеної води та дотримання санітарних вимог є важливими у зниженні рівня інфекційного та клінічно вираженого гастроентериту.[12] Заходи з дотримання особистої гігієни (наприклад, миття рук), як виявилось, знижували кількість випадків зараження та розповсюдження гастроентериту на 30% як у розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються.[11] Гелі на основі спирту також можуть бути ефективними.[11] Грудне вигодовування важливе як спосіб покращення гігієни, особливо у місцевостях із недотриманням санітарних умов.[6]Грудне молоко знижує і частоту інфекційних заражень, і тривалість захворювання.[1] Утримання від споживання зараженої їжі чи напоїв теж має бути ефективним.[28]

Вакцинація[ред.ред. код]

Завдяки своїй ефективності та безпеці, у 2009 році Всесвітньою Організацією з Охорони здоров’я була рекомендована для вакцинації дітей у всьому світі ротавірусна вакцина.[29][14] Дві серійні вакцини вже існують та декілька ще розроблюються.[29] В Африці та Азії ці вакцини знизили кількість випадків важкого перебігу захворювання серед новонароджених[29], а у країнах, де було впроваджено національні програми імунізації населення, помітне зниження інтенсивності та ступеню важкості хвороби.[30][31] Ця вакцина може також попередити зараження хворобою серед невакцинованих дітей шляхом зниження кількості циркулюючої інфекції.[32] Із 2000-го року впровадження програми ротавірусної вакцинації у Сполучених Штатах суттєво знизило кількість випадків діареї у населення на 80 відсотків.[33][34][35] Перша стадія вакцинації проходить у новонароджених віком від 6 до 15 тижнів.[14] Пероральна вакцина від холери виявилася ефективною у 50–60% випадків протягом 2-х років.[36]

Лікування[ред.ред. код]

Гастроентерит визначають як гостре захворювання, що не потребує ліків, яке протікає та закінчується через певний період.[10] Найкращим лікуванням для осіб із легким та середнім ступенем зневоднення є пероральна регідратація.[13] Тим не менше, метоклопрамід та/або онданзетрон можуть допомогти у деяких випадках захворювань у дітей,[37]а також можна застосувати бутилскополамін бромід для вгамування болю у животі.[38]

Регідратація[ред.ред. код]

Найпершим лікуванням гастроентериту у дітей та дорослих слід є регідратація. Її проводять перш за все через пероральну регідративну терапію, хоча внутрішньовенна терапія може знадобитись, якщо спостерігається зниження рівню свідомості або ж у випадку важкого ступеню зневоднення.[39][40] Пероральні препарати замісної терапії на основі складних вуглеводів (тобто, вироблені з пшениці чи рису), можуть переважати за ефективністю препарати, зроблені на основі простого цукру.[41] Напої, особливо з високим вмістом простих сполук цукру, наприклад, легкі напої та фруктові соки, не рекомендуються для вживання дітям до 5 років, тому що вони можуть посилити пронос.[10] Звичайну воду можна використовувати у випадку, коли відсутні більш ефективні препарати пероральної гідратації або якщо вони не до смаку.[10] Назогастральна трубка може бути використана у маленьких дітей для постачання рідини до організму, якщо на те є клінічні підстави.[16]

Дієта[ред.ред. код]

Відразу після проведення оральної регідратаційної терапії рекомендується продовжувати годувати дітей, що перебувають на грудному вигодовуванні, у звичайний спосіб так само, як і дітей, яких годують сумішами.[42] При цьому зазвичай немає необхідності у використанні сумішей без лактози або зі зниженим вмістом лактози.[42] Під час нападів діареї необхідно підтримувати звичайний раціон дитини, за винятком продуктів з високим вмістом простих цукрів, яких треба уникати.[42] Дієта БРЯТ (банани, рис, яблучне пюре, тости та чай) більше не рекомендується, оскільки вона не містить достатньої кількості поживних речовин та не має жодних переваг порівняно з нормальним харчуванням.[42] Деякі пробіотики показали властивості до зменшення тривалості хвороби та кількості випорожнень.[43] Вони також можуть бути корисними у профілактичних цілях та при лікуванні діареї, пов´язаної з антибіотиками.[44] Кисломолочні продукти (такі як йогурт) також мають корисний вплив на стан хворого.[45] Добавки цинку показали ефективність як при лікуванні, так і при профілактиці діареї у дітей у країнах, що розвиваються.[46]

Протиблювотні засоби[ред.ред. код]

Протиблювотні препарати можуть бути корисними при лікуванні блювоти у дітей. Наприклад, таку дію має ондансетрон, одна доза якого зменшує необхідність у внутрішньовенних вливаннях, знижує кількість випадків госпіталізації та зменшує позиви до блювоти.[47][48][49] Метоклопрамід також є дієвим засобом.[49] Однак використання ондасетрону може бути пов'язано зі зростанням кількості випадків повторної госпіталізації дітей.[50] На розсуд лікарів внутрішньовенний препарат ондасетрон може прийматися перорально.[51]Дименгідринат, зменшуючи блювоту, не показав значних клінічних переваг.[1]

Антибіотики[ред.ред. код]

Зазвичай при гастроентериті антибіотики не використовуються, хоча вони іноді рекомендовані за наявності особливо тяжких симптомів[52] або при виявленні чи підозрах на бактеріальну причину, яка піддається лікуванню антибіотиками.[53] У разі використання антибіотиків, макроліди (наприклад, азітроміцин) до останнього часу вважалися кращими за фторхінальдіни через вищі показники резистентності до останніх.[7] Псевдомембранний коліт, причиною якого зазвичай є використання антибіотиків, лікується відміною препарата, що викликає хворобу, та терапією метронідазолом або ванкоміцином.[54] Бактерії та найпростіші, які реагують на лікування: шигелла[55] Salmonella typhi,[56] та різні види лямблій.[23] Для лікування ураження різними видами лямблій або Entamoeba histolytica рекомендується віддати перевагу тінідазолу, а не метронідазолу.[57][23]Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує використовувати антибіотики для лікування грудних малюків з кривавим проносом та жаром.[1]

Протидіарейні засоби[ред.ред. код]

Протидіарейні препарати теоретично мають ризик ускладнень, і, хоча клінічна практика доказала небажаність їх використання,[27] такі ліки показані пацієнтам з кривавим проносом, ускладненим жаром.[58] Для усунення симптомів діареї найчастіше використовують лоперамід, аналог опіоїдів.[59] Однак не рекомендується призначати лоперамід дітям, оскільки він може проникнути крізь нерозвинений гематоенцефалічний бар’єр та стати причиною отруєння. У легких та середніх випадках може використовуватися субсаліцилат вісмуту, нерозчинна сполука тривалентного вісмуту та саліцилату,[27] однак існує теоретичний ризик отруєння саліцилатом.[1]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Роки життя з поправкою на непрацездатність через діарею на 100000 жителів у 2004 році.
   no data
   ≤less 500
   500–1000
   1000–1500
   1500–2000
   2000–2500
   2500–3000
   3000–3500
   3500–4000
   4000–4500
   4500–5000
   5000–6000
   ≥6000

За оцінками, щорічно у світі фіксується від трьох до п’яти мільярдів випадків гастроентериту,[60] від якого у першу чергу страждають діти та жителі країн третього світу.[6] За даними 2008 року гастроентерит став причиною приблизно 1,3 мільйона смертей серед дітей віком до п’яти років,[61] причому більшість смертей приходиться на найбідніші країни світу.[12] Більше 450.000 цих смертей спричинені ротавірусом у дітей віком до 5 років.[62][63]Холера викликає від трьох до п’яти мільйонів випадків хвороби та щорічно забирає життя близько 100.000 чоловік.[19] У країнах, що розвиваються, діти віком до двох років часто хворіють на шість та більше інфекційних захворювань щорічно, що стає причиною важких клінічних форм гастроентериту.[12] Він рідше зустрічається у дорослих, почасти через розвиток набутого імунітету.[5]

У 1980 році гастроентерит від усіх причин викликав 4,6 мільйонів дитячих смертей (переважно у країнах, що розвиваються).[54] Показник смертності був значно знижений (приблизно до 1,5 мільйонів смертей щороку) до 2000 року, здебільшого через упровадження та широке використання пероральної регідратаційної терапії.[64] У США інфекційні захворювання, що призводять до гастроентериту, посідають друге місце серед найбільш розповсюджених інфекцій (після застуди) та є причиною від 200 до 375 мільйонів випадків гострої діареї[5][12] та приблизно десяти тисяч смертей щороку,[12] 150-300 з яких припадають на дітей молодше п’яти років.[1]

Історія[ред.ред. код]

Перше використання терміну "гастроентерит" зафіксоване у 1825 році.[65] До цього він був відомим як черевний тиф, або, серед іншого, "холера морбус", або під більш загальними назвами: "кишковий грип", "нудота", "пронос", "коліки", "кишковий розлад" та іншими застарілими назвами гострої діареї.[66]

Суспільство та культура[ред.ред. код]

Гастроентерит також имає різноманітні розмовні назви: "помста Монтесуми", "розлад шлунку", "діарея мандрівників" та "швидка Настя".[12] Він відіграв не останню роль у військових кампаніях, звідки, як вважається, і походить вислів "кишка тонка і слава далека".[12]

Гастроентерит щорічно є головної причиною 3.7 мільйонів звернень до лікарів у Сполучених Штатах[1] та 3 мільйонів звернень у Франції.[67] Загалом, у Сполучених Штатах на лікування гастроентериту витрачається приблизно 23 мільярдів доларів США щороку,[68] причому на гастроентерит через ротавірус кожного року витрачається приблизно 1 мільярд доларів США.[1]

Дослідження[ред.ред. код]

У процесі розробки знаходиться ряд вакцин проти гастроентериту, наприклад, вакцини проти шигеллли та ентеротоксигенної кишкової палички (ETEC) – двох основних бактеріальних збудників гастроентериту по всьому світу.[69][70]

Гастроентерит у тварин[ред.ред. код]

Гастроентерит у кішок та собак викликають ті ж самі збудники, що і у людини. Найблільш розповсюдженими з них є Campylobacter, Clostridium difficile, Clostridium perfringens та Salmonella.[71] Велика кількість токсичних рослин також можуть викликати схожі симптоми.[72] Деякі збудники впливають лише на окремі види. Коронавірус інфекційного гастроентерита свиней(TGEV) виникає у свиней та спричиняє блювання, діарею та зневоднювання.[73] Вважається, що зараження свиней відбулося через диких птиць, і конкретного лікування не існує.[74] Він не передається людині.[75]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб Singh Amandeep Pediatric Emergency Medicine Practice Acute Gastroenteritis — An Update // Emergency Medicine Practice, 7 (July 2010) (7).
  2. Tate JE, Burton AH, Boschi-Pinto C, Steele AD, Duque J, Parashar UD 2008 estimate of worldwide rotavirus-associated mortality in children younger than 5 years before the introduction of universal rotavirus vaccination programmes: a systematic review and meta-analysis // The Lancet Infectious Diseases, 12 (February 2012) (2) С. 136–41. — DOI:10.1016/S1473-3099(11)70253-5. — PMID:22030330.
  3. Marshall JA, Bruggink LD The dynamics of norovirus outbreak epidemics: recent insights // International Journal of Environmental Research and Public Health, 8 (April 2011) (4) С. 1141–9. — DOI:10.3390/ijerph8041141. — PMID:21695033.
  4. Man SM The clinical importance of emerging Campylobacter species // Nature Reviews. Gastroenterology & Hepatology, 8 (December 2011) (12) С. 669–85. — DOI:10.1038/nrgastro.2011.191. — PMID:22025030.
  5. а б в г д е ж и к л м н п Eckardt AJ, Baumgart DC Viral gastroenteritis in adults // Recent Patents on Anti-infective Drug Discovery, 6 (January 2011) (1) С. 54–63. — PMID:21210762.
  6. а б в г д е ж и к Webber, Roger (2009). Communicable disease epidemiology and control : a global perspective (вид. 3rd). Wallingford, Oxfordshire: Cabi. с. 79. ISBN 978-1-84593-504-7. 
  7. а б в г д Galanis E Campylobacter and bacterial gastroenteritis. // CMAJ : Canadian Medical Association, 177 (2007 Sep 11) (6) С. 570–1. — DOI:10.1503/cmaj.070660. — PMID:17846438.
  8. а б Meloni A, Locci, D, Frau, G, Masia, G, Nurchi, AM, Coppola, RC Epidemiology and prevention of rotavirus infection: an underestimated issue? // The journal of maternal-fetal & neonatal medicine : the official journal of the European Association of Perinatal Medicine, the Federation of Asia and Oceania Perinatal Societies, the International Society of Perinatal Obstetricians, 24 Suppl 2 (2011 Oct) С. 48–51. — DOI:10.3109/14767058.2011.601920. — PMID:21749188.
  9. «Toolkit». DefeatDD. Процитовано 3 May 2012. 
  10. а б в г «Management of acute diarrhoea and vomiting due to gastoenteritis in children under 5». National Institute of Clinical Excellence. April 2009. 
  11. а б в г д е Tintinalli, Judith E. (2010). Emergency Medicine: A Comprehensive Study Guide (Emergency Medicine (Tintinalli)). New York: McGraw-Hill Companies. с. 830–839. ISBN 0-07-148480-9. 
  12. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Mandell 2010 Chp. 93
  13. а б в Elliott EJ Acute gastroenteritis in children. // BMJ (Clinical research ed.), 334 (2007 Jan 6) (7583) С. 35–40. — DOI:10.1136/bmj.39036.406169.80. — PMID:17204802.
  14. а б в г Szajewska H, Dziechciarz, P Gastrointestinal infections in the pediatric population. // Current opinion in gastroenterology, 26 (2010 Jan) (1) С. 36–44. — DOI:10.1097/MOG.0b013e328333d799. — PMID:19887936.
  15. Dennehy PH Viral gastroenteritis in children // The Pediatric Infectious Disease Journal, 30 (January 2011) (1) С. 63–4. — DOI:10.1097/INF.0b013e3182059102. — PMID:21173676.
  16. а б в г д е ж Webb A, Starr, M Acute gastroenteritis in children. // Australian family physician, 34 (2005 Apr) (4) С. 227–31. — PMID:15861741.
  17. Desselberger U, Huppertz HI Immune responses to rotavirus infection and vaccination and associated correlates of protection // The Journal of Infectious Diseases, 203 (January 2011) (2) С. 188–95. — DOI:10.1093/infdis/jiq031. — PMID:21288818.
  18. Nyachuba DG Foodborne illness: is it on the rise? // Nutrition Reviews, 68 (2010 May) (5) С. 257-69. — DOI:10.1111/j.1753-4887.2010.00286.x. — PMID:20500787.
  19. а б Charles RC, Ryan, ET Cholera in the 21st century. // Current opinion in infectious diseases, 24 (2011 Oct) (5) С. 472-7. — DOI:10.1097/QCO.0b013e32834a88af. — PMID:21799407.
  20. Moudgal V, Sobel, JD Clostridium difficile colitis: a review. // Hospital practice (1995), 40 (2012 Feb) (1) С. 139-48. — DOI:10.3810/hp.2012.02.954. — PMID:22406889.
  21. Lin Z, Kotler, DP; Schlievert, PM; Sordillo, EM Staphylococcal enterocolitis: forgotten but not gone? // Digestive diseases and sciences, 55 (2010 May) (5) С. 1200-7. — PMID:19609675.
  22. а б Leonard J, Marshall, JK, Moayyedi, P Systematic review of the risk of enteric infection in patients taking acid suppression. // The American journal of gastroenterology, 102 (2007 Sep) (9) С. 2047–56; quiz 2057. — DOI:10.1111/j.1572-0241.2007.01275.x. — PMID:17509031.
  23. а б в г Escobedo AA, Almirall, P, Robertson, LJ, Franco, RM, Hanevik, K, Mørch, K, Cimerman, S Giardiasis: the ever-present threat of a neglected disease. // Infectious disorders drug targets, 10 (2010 Oct) (5) С. 329–48. — PMID:20701575.
  24. Grimwood K, Forbes, DA Acute and persistent diarrhea. // Pediatric clinics of North America, 56 (2009 Dec) (6) С. 1343–61. — DOI:10.1016/j.pcl.2009.09.004. — PMID:19962025.
  25. Lawrence DT, Dobmeier, SG; Bechtel, LK; Holstege, CP Food poisoning. // Emergency medicine clinics of North America, 25 (2007 May) (2) С. 357-73; abstract ix. — DOI:10.1016/j.emc.2007.02.014. — PMID:17482025.
  26. Steiner MJ, DeWalt, DA, Byerley, JS Is this child dehydrated? // JAMA : the Journal of the American Medical Association, 291 (2004 Jun 9) (22) С. 2746–54. — DOI:10.1001/jama.291.22.2746. — PMID:15187057.
  27. а б в Warrell D.A., Cox T.M., Firth J.D., Benz E.J., ред. (2003). The Oxford Textbook of Medicine (вид. 4th). Oxford University Press. ISBN 0-19-262922-0. 
  28. «Viral Gastroenteritis». Center for Disease Control and Prevention. February 2011. Процитовано 16 April 2012. 
  29. а б в World Health Organization Rotavirus vaccines: an update // Weekly epidemiological record, 51–52 (December 2009) (84) С. 533–540. Процитовано 10 May 2012.
  30. Giaquinto C, Dominiak-Felden G, Van Damme P, Myint TT, Maldonado YA, Spoulou V, Mast TC, Staat MA Summary of effectiveness and impact of rotavirus vaccination with the oral pentavalent rotavirus vaccine: a systematic review of the experience in industrialized countries // Human Vaccines, 7 (2011 July) С. 734–748. — DOI:10.4161/hv.7.7.15511. — PMID:21734466. Процитовано 10 May 2012.
  31. Jiang V, Jiang B, Tate J, Parashar UD, Patel MM Performance of rotavirus vaccines in developed and developing countries // Human Vaccines, 6 (July 2010) (7) С. 532–542. — PMID:20622508. Процитовано 10 May 2012.
  32. Patel MM, Steele, D, Gentsch, JR, Wecker, J, Glass, RI, Parashar, UD Real-world impact of rotavirus vaccination. // The Pediatric Infectious Disease Journal, 30 (2011 Jan) (1 Suppl) С. S1-5. — DOI:10.1097/INF.0b013e3181fefa1f. — PMID:21183833.
  33. US Center for Disease Control and Prevention Delayed onset and diminished magnitude of rotavirus activity—United States, November 2007 – May 2008 // Morbidity and Mortality Weekly Report, 57 (2008) (25) С. 697–700. Процитовано 3 May 2012.
  34. Reduction in rotavirus after vaccine introduction—United States, 2000–2009 // MMWR Morb. Mortal. Wkly. Rep., 58 (October 2009) (41) С. 1146–9. — PMID:19847149.
  35. Tate JE, Cortese, MM, Payne, DC, Curns, AT, Yen, C, Esposito, DH, Cortes, JE, Lopman, BA, Patel, MM, Gentsch, JR, Parashar, UD Uptake, impact, and effectiveness of rotavirus vaccination in the United States: review of the first 3 years of postlicensure data. // The Pediatric Infectious Disease Journal, 30 (2011 Jan) (1 Suppl) С. S56-60. — DOI:10.1097/INF.0b013e3181fefdc0. — PMID:21183842.
  36. Sinclair D, Abba, K, Zaman, K, Qadri, F, Graves, PM Oral vaccines for preventing cholera. // Cochrane database of systematic reviews (Online), (2011 Mar 16) (3) С. CD008603. — DOI:10.1002/14651858.CD008603.pub2. — PMID:21412922.
  37. Alhashimi D, Al-Hashimi H, Fedorowicz Z Antiemetics for reducing vomiting related to acute gastroenteritis in children and adolescents // Cochrane Database Syst Rev, (2009) (2) С. CD005506. — DOI:10.1002/14651858.CD005506.pub4. — PMID:19370620.
  38. Tytgat GN Hyoscine butylbromide: a review of its use in the treatment of abdominal cramping and pain // Drugs, 67 (2007) (9) С. 1343–57. — PMID:17547475.
  39. «BestBets: Fluid Treatment of Gastroenteritis in Adults». 
  40. Canavan A, Arant BS Diagnosis and management of dehydration in children // Am Fam Physician, 80 (October 2009) (7) С. 692–6. — PMID:19817339.
  41. Gregorio GV, Gonzales ML, Dans LF, Martinez EG Polymer-based oral rehydration solution for treating acute watery diarrhoea // Cochrane Database Syst Rev, (2009) (2) С. CD006519. — DOI:10.1002/14651858.CD006519.pub2. — PMID:19370638.
  42. а б в г King CK, Glass R, Bresee JS, Duggan C Managing acute gastroenteritis among children: oral rehydration, maintenance, and nutritional therapy // MMWR Recomm Rep, 52 (November 2003) (RR-16) С. 1–16. — PMID:14627948.
  43. Allen SJ, Martinez EG, Gregorio GV, Dans LF Probiotics for treating acute infectious diarrhoea // Cochrane Database Syst Rev, 11 (2010) (11) С. CD003048. — DOI:10.1002/14651858.CD003048.pub3. — PMID:21069673.
  44. Hempel S, Newberry, SJ; Maher, AR; Wang, Z; Miles, JN; Shanman, R; Johnsen, B; Shekelle, PG Probiotics for the prevention and treatment of antibiotic-associated diarrhea: a systematic review and meta-analysis. // JAMA : the journal of the American Medical Association, 307 (2012 May 9) (18) С. 1959-69. — PMID:22570464.
  45. Mackway-Jones, Kevin (June 2007). «Does yogurt decrease acute diarrhoeal symptoms in children with acute gastroenteritis?». BestBets. 
  46. Telmesani AM Oral rehydration salts, zinc supplement and rota virus vaccine in the management of childhood acute diarrhea. // Journal of family and community medicine, 17 (2010 May) (2) С. 79–82. — DOI:10.4103/1319-1683.71988. — PMID:21359029.
  47. DeCamp LR, Byerley JS, Doshi N, Steiner MJ Use of antiemetic agents in acute gastroenteritis: a systematic review and meta-analysis // Arch Pediatr Adolesc Med, 162 (September 2008) (9) С. 858–65. — DOI:10.1001/archpedi.162.9.858. — PMID:18762604.
  48. Mehta S, Goldman RD Ondansetron for acute gastroenteritis in children // Can Fam Physician, 52 (2006) (11) С. 1397–8. — PMID:17279195.
  49. а б Fedorowicz Z, Jagannath, VA, Carter, B Antiemetics for reducing vomiting related to acute gastroenteritis in children and adolescents. // Cochrane database of systematic reviews (Online), 9 (2011 Sep 7) (9) С. CD005506. — DOI:10.1002/14651858.CD005506.pub5. — PMID:21901699.
  50. Sturm JJ, Hirsh DA, Schweickert A, Massey R, Simon HK Ondansetron use in the pediatric emergency department and effects on hospitalization and return rates: are we masking alternative diagnoses? // Ann Emerg Med, 55 (May 2010) (5) С. 415–22. — DOI:10.1016/j.annemergmed.2009.11.011. — PMID:20031265.
  51. «Ondansetron». Lexi-Comp. May 2011. 
  52. Traa BS, Walker CL, Munos M, Black RE Antibiotics for the treatment of dysentery in children // Int J Epidemiol, 39 (April 2010) (Suppl 1) С. i70–4. — DOI:10.1093/ije/dyq024. — PMID:20348130.
  53. Grimwood K, Forbes DA Acute and persistent diarrhea // Pediatr. Clin. North Am., 56 (December 2009) (6) С. 1343–61. — DOI:10.1016/j.pcl.2009.09.004. — PMID:19962025.
  54. а б Mandell, Gerald L.; Bennett, John E.; Dolin, Raphael (2004). Mandell's Principles and Practices of Infection Diseases (вид. 6th). Churchill Livingstone. ISBN 0-443-06643-4. 
  55. Christopher PR, David, KV, John, SM, Sankarapandian, V Antibiotic therapy for Shigella dysentery. // Cochrane database of systematic reviews (Online), (2010 Aug 4) (8) С. CD006784. — DOI:10.1002/14651858.CD006784.pub4. — PMID:20687081.
  56. Effa EE, Lassi, ZS, Critchley, JA, Garner, P, Sinclair, D, Olliaro, PL, Bhutta, ZA Fluoroquinolones for treating typhoid and paratyphoid fever (enteric fever). // Cochrane database of systematic reviews (Online), (2011 Oct 5) (10) С. CD004530. — DOI:10.1002/14651858.CD004530.pub4. — PMID:21975746.
  57. Gonzales ML, Dans, LF, Martinez, EG Antiamoebic drugs for treating amoebic colitis. // Cochrane database of systematic reviews (Online), (2009 Apr 15) (2) С. CD006085. — DOI:10.1002/14651858.CD006085.pub2. — PMID:19370624.
  58. Harrison's Principles of Internal Medicine (вид. 16th). McGraw-Hill. ISBN 0-07-140235-7. 
  59. Feldman, Mark; Friedman, Lawrence S.; Sleisenger, Marvin H. (2002). Sleisenger & Fordtran's Gastrointestinal and Liver Disease (вид. 7th). Saunders. ISBN 0-7216-8973-6. 
  60. Elliott EJ Acute gastroenteritis in children. // BMJ (Clinical research ed.), 334 (2007 Jan 6) (7583) С. 35–40. — DOI:10.1136/bmj.39036.406169.80. — PMID:17204802.
  61. Black RE, Cousens, S, Johnson, HL, Lawn, JE, Rudan, I, Bassani, DG, Jha, P, Campbell, H, Walker, CF, Cibulskis, R, Eisele, T, Liu, L, Mathers, C, Child Health Epidemiology Reference Group of WHO and, UNICEF Global, regional, and national causes of child mortality in 2008: a systematic analysis. // Lancet, 375 (2010 Jun 5) (9730) С. 1969–87. — DOI:10.1016/S0140-6736(10)60549-1. — PMID:20466419.
  62. Tate JE, Burton, AH, Boschi-Pinto, C, Steele, AD, Duque, J, Parashar, UD, WHO-coordinated Global Rotavirus Surveillance, Network 2008 estimate of worldwide rotavirus-associated mortality in children younger than 5 years before the introduction of universal rotavirus vaccination programmes: a systematic review and meta-analysis. // The Lancet infectious diseases, 12 (2012 Feb) (2) С. 136–41. — DOI:10.1016/S1473-3099(11)70253-5. — PMID:22030330.
  63. World Health Organization Global networks for surveillance of rotavirus gastroenteritis, 2001–2008 // Weekly Epidemiological Record, 47 (November 2008) (83) С. 421–428. Процитовано 10 May 2012.
  64. Victora CG, Bryce J, Fontaine O, Monasch R Reducing deaths from diarrhoea through oral rehydration therapy // Bull. World Health Organ., 78 (2000) (10) С. 1246–55. — PMID:11100619.
  65. «Gastroenteritis». Oxford English Dictionary 2011. Процитовано January 15, 2012. 
  66. Rudy's List of Archaic Medical Terms
  67. Flahault A, Hanslik, T [Epidemiology of viral gastroenteritis in France and Europe]. // Bulletin de l'Academie nationale de medecine, 194 (2010 Nov) (8) С. 1415–24; discussion 1424-5. — PMID:22046706.
  68. Albert, edited by Neil S. Skolnik ; associate editor, Ross H. (2008). Essential infectious disease topics for primary care. Totowa, NJ: Humana Press. с. 66. ISBN 978-1-58829-520-0. 
  69. World Health Organization. «Enterotoxigenic Escherichia coli (ETEC)». Diarrhoeal Diseases. Процитовано 3 May 2012. 
  70. World Health Organization. «Shigellosis». Diarrhoeal Diseases. Процитовано 3 May 2012. 
  71. Weese JS Bacterial enteritis in dogs and cats: diagnosis, therapy, and zoonotic potential. // The Veterinary clinics of North America. Small animal practice, 41 (2011 Mar) (2) С. 287-309. — DOI:10.1016/j.cvsm.2010.12.005. — PMID:21486637.
  72. Rousseaux, Wanda Haschek, Matthew Wallig, Colin (2009). Fundamentals of toxicologic pathology (вид. 2nd ed.). London: Academic. с. 182. ISBN 9780123704696. 
  73. MacLachlan, edited by N. James; Dubovi, Edward J. (2009). Fenner's veterinary virology (вид. 4th ed.). Amsterdam: Elsevier Academic Press. с. 399. ISBN 9780123751584. 
  74. al.], edited by James G. Fox ... [et (2002). Laboratory animal medicine (вид. 2nd ed.). Amsterdam: Academic Press. с. 649. ISBN 9780122639517. 
  75. al.], edited by Jeffrey J. Zimmerman ... [et. Diseases of swine (вид. 10th ed.). Chichester, West Sussex: Wiley-Blackwell. с. 504. ISBN 9780813822679. 
Примітки
  • Dolin, [edited by] Gerald L. Mandell, John E. Bennett, Raphael (2010). Mandell, Douglas, and Bennett's principles and practice of infectious diseases (вид. 7th ed.). Philadelphia, PA: Churchill Livingstone/Elsevier. ISBN 0-443-06839-9.