Гаудеамус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гаудеа́мус (лат. gaudeāmus — веселімося) — середньовічна студентська пісня, студентський гімн.

Історія[ред.ред. код]

Пісня з'явилася в XIII або XIV столітті або в Гейдельберзькому, або в Паризькому університеті (Сорбонні). (Себастіан Брант згадує гімн 1267 року за назвою «Gaudeamus igitur»).

«Гаудеамус» належить до жанру застільних пісень вагантів — середньовічних мандрівних поетів і співаків, серед яких були і студенти.

Протягом декількох століть пісня передавалася усно й тому має багато варіантів. У друкованому виді текст «Гаудеамуса» уперше з'явився в 1776 році, а в 1781 мандрівний письменник К.В. Кіндлебен (Christian Wilhelm Kindleben) надав йому форми, що збереглася і дотепер.

Відомий мотив пісні затвердив, імовірно, композитор XV століття Йоганнес Окегем. Петро Чайковський переклав мелодію для чотириголосого чоловічого хору з фортеп'яно. «Гаудеамус» використовували Ференц Ліст, Йоганнес Брамс, Анатолій Кос-Анатольський. Енгельбертом Гумпердінком створена опера «Гаудеамус» із життя німецького студентства. Середньовічний «Гаудеамус» складався із 7 частин.

Цю пісню тепер співають на святах і зустрічах студенти усього світу. Це своєрідний символ студентства, молодості.

Текст[ред.ред. код]

Gaudeamus (Веселімось!)

Carmen scholasticum (Школярський гімн)

Нижче подається латинський текст пісні і дослівний переклад, а також літературний переклад і переспів. Примітка: перші два й останній рядок кожної строфи виконуються двічі. Таким чином рядки кожної строфи виконуються в такому порядку: I, II, I, II, III, IV, V, V.

Gaudeamus igitur,
Juvenes dum sumus!
Post jucundam juventutem,
Post molestam senectutem
Nos habebit humus!
Ubi sunt, qui ante nos
In mundo fuere?
Vadite ad superos,
Transeas ad inferos,
Hos si vis videre!
Vita nostra brevis est,
Brevi finietur.
Venit mors velociter,
Rapit nos atrociter,
Nemini parcetur!
Vivat Academia!
Vivant professores!
Vivat membrum quodlibet!
Vivant membra quaelibet!
Semper sint in flore!
Vivant omnes virgines
Graciles, formosae!
Vivant et mulieres
Tenerae, amabiles,
Bonae, laboriosae!
Vivat et res publica
Et qui illam regunt!
Vivat nostra civitas,
Maecenatum caritas,
Qui nos hic protegunt!
Pereat tristitia,
Pereant dolores!
Pereat diabolus,
Quivis antiburschius
Atque irrisores!
Отже, веселімося,
Поки ми молоді!
Після веселої молодості,
Після обтяжливої старості
Нас прийме земля.
Де [ж] ті, хто перед нами
У [цьому] світі були?
Йдіть до небесних богів,
Перейдіть у царство мертвих,
Хто хоче їх побачити.
Наше життя коротке,
Скоро закінчиться.
Смерть приходить швидко,
Хапає нас безжалісно,
Нікому не буде пощади!
Хай живе Академія!
Хай живуть професори!
Хай живе кожен зокрема!
Хай живуть всі разом!
Хай завжди вони процвітають!
Хай живуть усі дівчата,
Стрункі, красиві!
Хай живуть і жінки,
Ніжні, милі,
Добрі, працьовиті!
Хай живе і республіка,
І хто нею править.
Хай живе наша община,
Милість меценатів,
Які нами тут опікуються.
Хай згине печаль,
Хай згине туга!
Хай згине диявол,
Всякий ворог студентів,
А також насмішники!
Погуляймо, юнаки,
Поки в нас є сила.
Мине молодість щаслива,
Мине старість докучлива,
Вкриє нас могила.
Ми недовго живемо,
Швидко вік минає.
Смерть, не гаючись, прилине,
Без розбору всіх поглине —
Смерть жалю не знає.
Хай живуть нам вузи всі,
Вся наша еліта:
Професори і доценти,
Аспіранти і студенти, —
«Многая їм літа!»
Хай дівчата всі живуть,
Негорді, красиві,
Хай живуть нам молодиці,
Наші любі, ніжнолиці,
Добрі, неліниві!
Хай живе республіка
І той, хто керує;
Хай живе наша спільнота
І благодійників щедрота,
Що про всіх нас дбає.
Всякий смуток геть від нас,
Песимізму досить;
Всякий біс нехай сконає,
Що студентам не сприяє
На глум їх підносить.
Переспів Михайла Білика
Гей, повеселімося,
Поки молодії!
Мине молодість квітуча,
Старість нас впов'є, мов туча,
І земля покриє.
Де ті, що жили колись
На розлогім світі?
Треба чи під землю йти,
Чи на небо злинути,
Щоби їх зустріти.
Те життя — лиш мить одна,
Вмить воно й пролине.
Смерть кістлява — тут як тут,
Чинять свій над нами суд:
Всіх — до домовини.
Хай живе науки храм,
Хай живуть учені!
Кожен з них нехай живе.
Процвітає ґроно все
У добрі, натхненні!
Хай живуть дівчата всі —
Стрункі та ласкаві!
Хай усі жінки живуть,
Що любов, тепло несуть,
Ніжні, в праці жваві!
Хай живе наш край увесь
І хто править краєм!
Хай живуть мужі ясні,
Що з їх ласки, приязні
Знань тут набуваєм!
Геть, журбо-напаснице,
Болісті, гризоти!
Геть, лукавий зліснику!
Геть, їдкий насмішнику,
З нашої спільноти!
Переклад Андрія Содомори

Джерела[ред.ред. код]

Надія Ревак, Володимир Сулим «Латинська мова», ЛНУ ім. І. Франка, Л.-2002

Посилання[ред.ред. код]

Вікіджерела — Gaudeamus Igitur