Гафур Гулям

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гафур Гулям
Gʻafur Gʻulom
Гафур Гулям.jpg
Гафур Гулям
При народженні: Гафур Гулямович Гулямов
Дата народження: 27 квітня (10 травня) 1903(1903-05-10)
Місце народження: Ташкент, Сирдар'їнська область Російської імперії
Дата смерті: 10 липня 1966(1966-07-10) (63 роки)
Місце смерті: Ташкент, Узбецька РСР
Національність: узбек
Громадянство: СРСР СРСР
Мова творів: узбецька
Рід діяльності: поет, письменник, публіцист
Роки активності: 1923 — 1966
Напрямок: соціалістичний реалізм
Жанр: ліричні вірші, поеми, проза
Премії:

Сталінська премія (1946), Ленінська премія (1970, посмертно)

Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна

Гафур Гулям (узб. Gʻafur Gʻulom, Гафур Гулямович Гулямов; *27 квітня (10 травня) 1903(19030510), Ташкент, Сирдар'їнська область Російської імперії — 10 липня 1966, Ташкент, Узбецька РСР) — узбецький радянський поет, письменник, публіцист; класик сучасної узбецької літератури, разом із Хамзою вважаються засновниками сучасної узбецької поезії. Народний поет Узбекистану (1963). Лауреат Сталінської 2-го ступеню (1946) і Ленінської (1970, посмертно) премій. Член ВКП(б) (від 1946 року).

Біографія[ред.ред. код]

Гафур Гулям (Гафур Гулямович Гулямов) народився 27 квітня (10 травня) 1903 року в Ташкенті в родині дехканина (селянина). Його батько любив читати вірші узбецьких і таджицьких поетів, знав російську мову і сам писав вірші. У їхньому будинку бували поети Мукімі, Фуркат, Асир, Хіслат та інші.

Від осені 1916 року Гафур почав навчатися в училищі. Після смерті батька, а потім і матері, він став працювати набірникому друкарні й вчитися на педагогічних курсах.

У 191927 роках Гафур Гулямов працював учителем, директором школи, головою Спілки працівників освіти, займався організацією дитячих будинків.

1923 року були надруковані перші вірші Гафура Гуляма, а також нариси і гумористичні оповідання. Перший вірш поета «Діти Фелікса», що розповідає про дітей-сиріт, був опублікований у часописі «Маориф ва укитувчи» у 1923 році.

За словами самого Г. Гуляма на його творчість сильний вплив мала творчість В. В. Маяковського.

Літератор перекладав узбецькою твори О. С. Грибоєдова, М. Ю. Лермонтова, В. В. Маяковського, Назима Хікмета, Шота Руставелі, Нізамі, Данте, П'єра Бомарше, Вільяма Шекспіра.

Від 1943 року — академік АН Узбецької РСР.

Помер Гафур Гулям 10 липня 1966 року. Похований у Ташкенті на Чігатайському цвинтарі.

Нагороди та премії[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

Поеми[ред.ред. код]

  • «Кукан-наймит» (1930);
  • «Юлдашев».

Збірники оповідань і розповіді[ред.ред. код]

  • «Гумористичні оповідання» (1931);
  • «Хитрощі в шаріаті» (1930);
  • «Мій синок злодюжка» (1965).

Повісті[ред.ред. код]

  • «Нетан» (1930);
  • «Пустун» (193662);
  • «Ядгар» (1936);
  • «Ожилий труп»;
  • «Хто винен?»;

Збірки віршів[ред.ред. код]

  • «Пісні світанку»;
  • «Динамо» (1931);
  • «Китайські картини» (1932);
  • «Це ми з вами живі люди»;
  • «Живі пісні» (1932);
  • «Товаришу Сталіну» (1950);
  • «Вам»;
  • «Подарунок»;

Окремі вірші[ред.ред. код]

  • «На шляхах Турксибу»;
  • «Рідна земля»;
  • «Хай живе мир!».
  • «Зима і сніг» (1929);
  • «Хліб» (1931);
  • «Ташкент» (1933);
  • «Сад» (1934);
  • «Вибори на Північному полюсі» (1937);
  • «Я єврей» (1941);
  • «Зима» (1941);
  • «Ти не сирота» (1942);
  • «Жінка» (1942);
  • «Сум» (1942);
  • «На жаль, жалю не поховали» (1945);
  • «Осінь прийшла» (1945);
  • «Вам - молодим» (1947);
  • «Всі твоє» (1947),
  • «Мелодії весни» (1948);
  • «Осінні саджанці» (1948);
  • «Комунізму - Ассалом!» (1949);
  • «Полю Робсону» (1949);
  • «Хто вчиться, хто вчить» (1950);
  • «Щастя рідної землі» (1951);
  • «Свято в Янгі-ере» (1957);
  • «Ядгар» (1961);
  • «Ленін і Схід» (1961).

Монографії і наукові роботи[ред.ред. код]

  • «Навої і наша доба» (1948);
  • «Фольклор - невичерпне джерело» (1939);
  • «Мукімі» (1941);
  • «Драма про Джалалиддіна» (1945).

Гафур Гулям та Україна[1][ред.ред. код]

Гафур Гулям — автор передмови до «Кобзаря» Т. Шевченка (1939) і редактор «Кобзаря» (Ташкент, 1954) узбецькою мовою.

Українською мовою окремі твори Гафура Гуляма переклали В. Гримич, В. Забаштанський, С. Тельнюк, Ю. Коваль та інші.

Українські переклади[ред.ред. код]

  • Сироті з України // у кн. Україні., К., 1945;
  • [Вірші] // у кн. Зі Сходу на Захід., К., 1947;
  • Халамидник, К., 1972;
  • «Клятва» // «Жовтень» № 1 за 1974 рік;
  • Воїнам // у кн. «Сузір'я», вип. 9, К., 175;
  • «Все твоє» // «Жовтень» № 12 за 1992 рік.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Гримич В. Г. Гафур Гулям // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988., стор. 397

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]