Гащенко Павло Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гащенко Павло, 1905 р.
Гащенко Павло

Га́щенко Павло́ Петро́вич (* ? – † 1933) - визначний кобзар і лірник “харківської школи”, побратим Степана Пасюги.

Зір утратив в 11 років, перехворівши на віспу.

Навчався разом зі Степаном Пасюгою у Дмитра Троченка, Стефана Бідили, Хведора Вовка.

На батьківщині, у с. Костянтинівці Краснокутського повіту користувався величезним авторитетом. Його часто запрошували на громадські заходи, весілля, похорони, сімейні урочистості.

Кобзарював переважно у Богодухівському і Краснокутському повітах, нерідко заходив і до Харкова. Бачили його на Полтавщині і Чернігівщині.

Знав 6 дум.

Серед учнів були Іван Іович Кучугура-Кучеренко, Макар Тимофійович Христенко і Нестір Колісник.

Перебував у родинних стосунках із І.Кучугурою-Кучеренком, який був одруженим на його молодшій сестрі.

Найвизначнішими були виступи: на концерті під час ХІІ Археологічного з’їзду в Харкові (1902); у Катеринославському історичному музеї (1911); у м. Вовчанську Харківської губернії (1914), Харкові (1924).

За часів радянської влади зазнав переслідувань.

Помер від голоду в 1933 році. Похований у рідній Костянтинівці.

О.Сластьон зробив портретну замальовку співця.

Джерела[ред.ред. код]

  • Черемський, К.П. Повернення традиції. – Х.: Центр Леся Курбаса. – 1999. – 288 с.
  • Черемський, К.П. Шлях звичаю. – Х.: Глас. – 2002. – 444 с.