Гає Ауленті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гає Ауленті (італ. Gae Aulenti, Гаєтане Ауленті, 4 грудня 1927(19271204), Палаццоло-делло-Стелла — 1 листопада 2012, Мілан) — видатний італійський архітектор і дизайнер, автор низки відомих у світі проектів, пов'язаних з реконструкцією широко відомих музеїв, колишній президент Академії образотворчого мистецтва Брера в Мілані.

Відомі проекти[ред.ред. код]

Гає Ауленті відома завдяки участі в таких проектах, як Національний музей мистецтв у Парижі (Музей д'Орсе), Національний центр мистецтва і культури імені Жоржа Помпіду в Парижі, венеціанського Палаццо Грассі, Музею мистецтва Азії в Сан-Франциско, Національного музею мистецтва Каталонії в Барселоні, працювала над проектом реконструкції площі Кадорна в Мілані. В Римі Гає займалась реконструкцією папських стаєнь при Квіринальському палаці.

Біографія[ред.ред. код]

Гаєтане Ауленті народилась 4 грудня 1927 в Палаццоло-делло-Стелла (провінція Удіне, Італія). Здобула освіту на факультеті архітектури Міланського політеху (1959). Згодом працювала в журналі архітектури і дизайну Casabella Continuita дизайнером-графіком і в журналі Lotus International. На її становлення як архітектора спочатку вплинув неореалізм, а пізніше італійська течія під назвою neoliberty (найбільш відомі приклади — Вежа Веласка в Мілані і Вежа ББПР в Турині).

Вона активно займалась викладацькою і громадською діяльністю, викладала у Венеціанській школі архітектури в 1960–1962 і в Міланській школі архітектури в 1964–1967, читала лекції на кафедрі архітектури Венеціанського університету. В той час працювала над дизайном для універмагу La Rinascente, а згодом розробляла дизайн меблів в дизайнерській компанії Zanotta, де вона створила такі відомі роботи як стілець «April» з нержавіючої сталі, що складається, і стіл «Sanmarco», зроблений з дзеркального скла. Згодом Гає стала віце-президентом Асоціації промислового дизайну.

У 1966 році стала діловим партнером компанії Olivetti, для якої вона створила дизайн кількох салонів (зокрема, Olivetti Shop (1966, Париж, Франція)). У 1968 році почала співробітництво з компанією Fiat, для якої розробляла дизайн інсталяцій, стендів і виставкових залів. Серед них — виставковий зал в Цюриху (1969–1970, Швейцарія), в Брюсселі (1970, Бельгія), у Турині (1970, Італія).

У 1985 році, працюючи на компанію Iguzzini Illuminazione, створила систему освітлення Cestello для Палаццо Грассі в Венеції і розробила процес промислового виробництва подібних систем освітлення. Згодом вона використовувала систему Cestello у багатьох проектних роботах для музеїв.

У 2001 році створила мініатюрну версію світильників Cestello для невеликих приміщень на замовлення компанії Sirrahiguzzini.

У 2011 брала участь в дизайнерських роботах, пов'язаних з розширенням аеропорту Святого Франциска Ассізького в Перуджі.

Померла 1 листопада 2012 року в своєму будинку в Мілані. Останні роки життя важко хворіла, але не призупиняла роботу, зокрема, в 2012 році працювала над проектом реставрації культурного центру Палаццо Бранчіфорте в Палермо[1].

Нагороди[ред.ред. код]

Була кавалером французького ордену Почесного легіону. Також Гає була нагороджена низкою високих урядових нагород Італії та інших держав, численними преміями і призами. Останню нагороду за досягнення в кар'єрі отримала 16 жовтня 2012 року від Трієналле Мілану.

Особисте життя[ред.ред. код]

Була двічі одружена, вперше за архітектором Франко Буцці (Franco Buzzi), потім за Карло Ріпа ді Меана (Carlo Ripa di Meana), який був комісаром ЄС у справах культури. Залишились дочка і внучка. Донька Джованна Буцці (1955 р.н.), художник по костюмах, мешкає у Римі, має міжнародне визнання як костюмер театральних постановок та масових театралізованих заходів (розробила більше двох тисяч костюмів для церемонії закриття Зимових Олімпійських ігор 2006 року в Турині).

Посилання[ред.ред. код]