Гваймар III (князь Салернський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гваймар III (*бл.983—†1027), князь Салернський (9941027), другий син князя Іоанна II. За його правління Салерно вступило в період свого найбільшого розквіту та могутності, під час якого васалами князівства стали Амальфі, Гаета і Сорренто.

У 999 група норманських пілігримів, повертаючись з Єрусалиму, зупинились у порту Салерно. У цей час на місто напали сарацини. Мешканці Салерно побоювались вступити з ними у бій, проте войовничі нормани не побоялись битись із сарацинами та перемогли їх. Гваймар запропонував норманам оселитись у його князівстві, але вони відмовились, пообіцявши надати пізніше воїнів у випадку необхідності.

Як один з лідерів лангобардів Гваймар підтримав бунт лангобардів проти візантійців під керівництвом Мелуса. Після поразки Мелуса в 1011 Гваймар наніс візит переможцю візантійському катапану Василю Мезардоніту. Пізніше Гваймар надав притулок Мелусу. Номінально він був васалом імператора Священної Римської імперії Генріха II, проте після битви біля Канн в 1018, він схилився до союзу з візантійським імператором Василієм II. Після смерті Генріха в 1024 Гваймар вислав посольство до нового імператора Конрада II з проханням звільнити його зведеного брата князя Капуанського Пандульфа IV на прізвисько "Вовк з Абруцці". Конрад виконав прохання, натомість Пандульф негайно обложив свою столицю Капую, маючи підтримку Гваймара, норманів під керівництвом Ранульфа Дренгота та візантійців на чолі з катепаном Бояном.

В 1015 Гваймар призначив свого старшого сина від першої дружини Порпори Табеларії Іоанна спвправителем, проте той помер у 1018. Тоді Гваймар призначив співправителем свого старшого сина від другої дружини Гайтельгріми, сестри Пандульфа, також Гваймара, який спадкував престол у 1027.

Джерела[ред.ред. код]

  • Gwatkin, H.M., Whitney, J.P. (ed) et al. The Cambridge Medieval History: Volume III. Cambridge University Press, 1926.
  • Norwich, John Julius. The Normans in the South 1016-1130. Longmans: London, 1967.
  • Caravale, Mario (ed). Dizionario Biografico degli Italiani: LX Grosso – Guglielmo da Forlì. Rome, 2003.
Титули
Попередник:
Іоанн II
князь Салернський
9941027
Наступник:
Гваймар IV


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.