Гвоздь Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Іванович Гвоздь

Нині на посаді
На посаді з 27 лютого 2014
Попередник Григорій Ілляшов

Народився 24 травня 1959(1959-05-24) (55 років)
Громадянство Україна Україна
Звання генерал-лейтенант
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України

Віктор Іванович Гвоздь (* 24 травня 1959(19590524), Тернопільська область) — український військовик, розвідник та дипломат. Президент незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». Генерал-лейтенант.

З 24 лютого 2014 — Уповноважений Верховної Ради України по контролю за діяльністю розвідок в Україні. З 27 лютого 2014 — Голова Служби зовнішньої розвідки України.[1]

Освіта[ред.ред. код]

У 1981 році закінчив Київське вище загальновійськове училище імені М. В. Фрунзе; в 1997 році — юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка; в 2005 році — магістратуру Київського університету економіки і права, магістр права; в 2009 році — Військово-дипломатичну академію, магістр військового управління.

Кандидат військових наук.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Після випуску із військового училища був розподілений у штаб Забайкальського військового округу.

1981-1986 - перекладач окремого розвідувального батальйону танкової дивізії 39 загальновійськової армії (Забайкальський військовий округ).

1986-1987 - командир розвідувальної роти мотострілецького полку (Прикарпатський військовий округ).

1987-1988 - командир розвідувально-десантної роти окремого розвідувального батальйону (Прикарпатський військовий округ)

1988-1992 - офіцер Командно-розвідувального центру Розвідувального управління Прикарпатського військового округу.

1992-1993 - офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

1993- 1995 - служба у миротворчій місії ООН у колишній Югославії.

1995-1996 - офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

1996-1999 - аташе з питань оборони посольства України у Хорватії, та Боснії і Герцеговині (за сумісництвом).

1999-2000 - заступник начальника військово-дипломатичного управління.

2000-2003 - представник Міністерства оборони України в ООН.

2003-2005 - працівник Державної фірми "Укрінмаш".

2005-2008 - завідувач відділу військово-технічного співробітництва Секретаріату Президента України.

2008-2010 - Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

2010-2014 - Президент власного аналітичного центру "Борісфен-Інтел".

З 2010 року тісно співпрацює із ВО "Свобода".

Особисте життя[ред.ред. код]

Володіє англійською, хорватською, сербською, китайською мовами.

Одружений. Має двох дітей. Захоплюється тенісом, фотографією.

Нагороди[ред.ред. код]

Заслужений юрист України.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, нагородами ЗС СРСР, України та іноземних держав.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]