Гвідо д'Ареццо
Гвідо д’Ареццо (Ґвідо Аретинський) (італ. Guido d'Arezzo, Guido Aretino, бл. 990 — бл. 1050) — італійський музичний теоретик.
Освіту одержав у монастирі біля Феррари. Був бенедиктинським ченцем, учителем хорового співу, протягом деякого часу працював у монастирі в Ареццо (Тоскана).
Гвідо д'Ареццо — один з найбільших реформаторів в області музичної практики середньовіччя. Він увів у музичну практику систему сольмізації, 4-х лінійний нотний стан с літерним позначенням висоти звуку на кожній лінії, і ключ. Реформа нотного письма Гвідо д'Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації. Заміна невменної системи нотації на нову допомогла також скоротити строк навчання півчих- з десяти до двох років. Теоретично обґрунтував систему гексахордів.
На честь д’Ареццо названий кратер на Меркурії.
Література [ред.]
- Friedrich Wilhelm Bautz: Guido von Arezzo. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 2, Hamm 1990, ISBN 3-88309-032-8, Sp. 391–392.
- Richard H. Hoppin, Medieval Music. New York, W.W. Norton & Co., 1978. ISBN 0-393-09090-6
