Гвідо д'Ареццо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гвідо д’Ареццо
Пам'ятник Гвідо д'Ареццо.

Гвідо д’Ареццо (Ґвідо Аретинський) (італ. Guido d'Arezzo, Guido Aretino, бл. 990 — бл. 1050) — італійський музичний теоретик.

Освіту одержав у монастирі біля Феррари. Був бенедиктинським ченцем, учителем хорового співу, протягом деякого часу працював у монастирі в Ареццо (Тоскана).

Гвідо д'Ареццо — один з найбільших реформаторів в області музичної практики середньовіччя. Він увів у музичну практику систему сольмізації, 4-х лінійний нотний стан с літерним позначенням висоти звуку на кожній лінії, і ключ. Реформа нотного письма Гвідо д'Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації. Заміна невменної системи нотації на нову допомогла також скоротити строк навчання півчих- з десяти до двох років. Теоретично обґрунтував систему гексахордів.

На честь д’Ареццо названий кратер на Меркурії.

Література[ред.ред. код]