Гдов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Гдов
Герб
Герб

Координати 58°45′ пн. ш. 27°49′ сх. д. / 58.750° пн. ш. 27.817° сх. д. / 58.750; 27.817Координати: 58°45′ пн. ш. 27°49′ сх. д. / 58.750° пн. ш. 27.817° сх. д. / 58.750; 27.817

Країна Росія Росія
Регіон Псковська область
Район Гдовський район
Голова Юрій Сергійович Павлов[1]
Дата заснування XIV століття
Перша згадка 1323
Місто з 1708
Висота центру 40 м
Населення 4421[2]  (2010)
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 81131
Код ЗКАТУ 58208501
Офіційний сайт http://www.gdov.ru
Гдов (Росія)
Гдов
Гдов
Гдов (Псковська область)
Гдов
Гдов
Центральна вулиця Гдова — вул. Карла Маркса
Руїни східної стіни Гдовського кремля

Гдов — місто в Росії, адміністративний центр Гдовського району Псковської області.

Розташований на річці Гдовка, за 2 км від її впадіння в Чудське озеро, за 125 км на північ від Пскова. Приміські поїзди до Санкт-Петербурга.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про Гдов датується 1323 роком. Кам'яна фортеця була заснована в 1431 році.

Гдовська фортеця осаждалась німцями в 1480 році (не взята), поляками в 1581 році (Стефаном Баторієм не взята), шведами в 1613-1614 роках, коли Густав II Адольф взяв фортецю в серпні 1614 року. В 1657 році під Гдовом відбулось одна з найважливіших битв російсько-шведської війни 1656—1658 років, в якій шведська армія графа Делагарді зазнала поразки від армії князя Івана Хованського. Після Північної війни 1700—1721 років Гдов перестає бути прикордонною фортецею, втративши стратегічне значення.

З 1708 року — повітовий центр в складі Санкт-Петербурзької (Інгерманландської) губернії, з 1727 року — в складі Псковської провінції Новгородської губернії, з 1777 року — в складі Псковського намісництва, з 1781 року — знову в складі Санкт-Петербурзької губернії, з 1927 року — в Ленінградській області (в тому числі в 1935—1940 роках в Псковському окрузі Ленінградської області), з 1944 року — в складі Псковської області.

19 липня 1941 року Гдов був захоплений німецькими військами і сильно зруйнований. Звільнений партизанами і військами Ленінградського фронту під час Ленінградсько-Новгородської операції 4 лютого 1944 року.

Населення[ред.ред. код]

За переписом 1989 року, чисельність населення міста склала 6000осіб, за переписом 2002 року — 5171 осіб, за оцінкою на початок 2010 року — 4421 мешканець.

Чисельність населення Гдова (в тисячах осіб)

Рік 1897[3] 1926[3] 1959 1979[3] 1989 1992[3] 2002 2009[4] 2010[5]
К-сть 2,1 3,4 3,7 4,5 6,0 5,9 5,1 4,5 4,4

Економіка[ред.ред. код]

  • рибозавод
  • овочеконсервний завод
  • молочний завод
  • хлібопекарня
  • за 14 км від міста розташована військова авіабаза Смуравйово.

Транспорт[ред.ред. код]

Через місто проходить дорога загального призначення Р60. Вона сполучає Гдов з містами Сланці і Кінгісепп на півночі і з Псковом на півдні. Перевезення в сусідні міста здійснюються рейсовими автобусами, легковими або маршрутними таксі.

В місті діє залізнична станція Жовтневої залізниці, на лінії Веймарн — Гдов. Раз в день курсує дизель- електропоїзд за маршрутом Гдов — Санкт-Петербург.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]