Гедеон
| Гедеон (івр. גִּדְעוֹן בֶּן יוֹאָשׁ) | |
|---|---|
 |
|
| Ікона святого пророка Гедеона |
|
| Походження: | Офри |
|
Згадки: |
у Біблії — Старому Завіті |
 |
Ця стаття можливо потребує вичитки, щоб виправити в ній стилістичні, граматичні, орфографічні та інші мовні помилки. (травень 2012) |
Гедеон (івр. גִּדְעוֹן בֶּן יוֹאָשׁ) — біблійний персонаж, про якого згадується у Старому Заповіті.
Зміст |
Життєпис [ред.]
Користуючись моральним занепадом і політичної роздробленістю євреїв, мідіяніти та інші «сини Сходу» робили проти них навали з року на рік, травлячи засіяні поля, викрадаючи худобу та розкрадаючи всяке надбання. «І дуже зубожів Ізраїль». Пригнічення тривало сім років, і тільки тоді, коли народ зневірився у своєму позбавленні, з'явився Гедеон, «відважний воїн», як показує сама його ім'я. Його двоє старших братів загинули в боротьбі з ворогами Ізраїлю. Здобувши вищу покликання до позбавлення народу, Гедеон з невеликим загоном в 300 воїнів зробив вдалий нічний напад на мідіянітян яких було як сарана і як піску на березі моря; в жаху і нічний метушні вони рубали один одного і в безладді втікали за Йордан (річка), надовго залишивши в спокої Ханаан. Слава про перемогу Гедеона рознеслася по всій країні, і вдячний народ пропонував йому спадкове царський гідність і одночасно змінити форму правління на монархічну, та він відмовився від цієї влади, в якій бачив порушення Теократія-республіканського принципу. Земля під його управлінням благоденствувала сорок років. Сам Гедеон дожив до глибокої старості, залишивши від своїх багатьох дружин 70 синів.
В народі Гедеон отримав також прізвисько Єруббаал, тобто «противоборець Ваалу», за те, що зруйнував жертовник, встановлений на честь цього язичницького божества.[1]
Біблійна історія [ред.]
Серед суддів Гедеон прославився тим,що з невеликим військом, з поміччю Божою, визволив євреїв від ворогів мадіанитян, які гнобили євреїв сім років. Євреї мусили ховатися від них по ущелинах та у фортецях. Таке нещастя примусило євреїв схаменутися і звернутися до Бога. Тоді милосердний Бог послав їм визволителя в особі Гедеона.
Якось Гедеон збирався втікати від ворогів і молотив пшеницю, аби запастися хлібом на дорогу. В цей час з'явився йому ангел Господній і повелів зібрати військо проти неприятеля.
Гедеон, виконуючи веління Боже, почав збирати військо і зібрав 32 тисячі воїнів. Після цього він звернувся до Бога з проханням дати йому знамення – доказ, що справді Господь через нього врятує народ ізраїльський. Гедеон молився так: "Господи! Ось я розстелю тут на току стрижену вовну (руно). Якщо роса виступить тільки на вовні, а на всій землі буде сухо, то знатиму, що Ти врятуєш рукою моєю Ізраїль".
Гедеонову молитву було почуто. На другий день, вставши рано, Гедеон став віджимати і вижав з вовни, вкритої росою, цілу чашу води.
Та Гедеон знову звернувся з молитвою до Господа: "Господи! Не прогнівайся на мене, якщо я ще раз скажу: нехай буде сухо на одній лише вовні, а на всій землі нехай буде роса".
Бог почув і другу молитву Гедеона і зробив так у ту ніч: тільки на вовні було сухо, а по всій землі була роса.
Тоді Господь сказав Гедеонові: "Людей (війська) з тобою надто багато, Я не віддам мадіанитян у руки їхні, щоб не загордився Ізраїль переді Мною і не сказав: моя рука спасла мене". Тому Господь звелів Гедеонові відпустити додому усіх, хто боязкий і нерішучий. І повернулося додому 22 тисячі чоловік, а в Гедеона залишилося 10 тисяч чоловік.
Господь же знову сказав Гедеонові: "Усе ще багато народу", і звелів Гедеонові повести всіх до води. За вказівкою Божою Гедеон відділив тих, хто пив воду, хлебчучи її з пригорщі, від тих, хто пив прямо ротом, схилившись до води. Тих, хто пив з пригорщі, виявилося триста чоловік.
І сказав Господь Гедеонові: "Трьомастами Я врятую вас".
Гедеон взяв із собою 300 воїнів, запаси їжі і труби (сурми), а інших відпустив додому.
Тієї ночі Бог повелів Гедеонові побувати в таборі мадіанитян. Мадіанитяни й амаликитяни розташувались у долині в такій безлічі, мов сарана, не можна було перелічити їхніх верблюдів, багато було їх, мов піску на березі моря.
Гедеон зі своїм слугою Фарою пробрався у табір мадіанитян і почув, як один воїн розповідав іншому про свій сон, немовби мадіанитянським табором котився круглий ячмінний хліб і, прикотившись до намету, ударив по ньому так, що намет упав, перекинувся і розсипався.
На це інший воїн зауважив: "Це не що інше, як Гедеонів меч, якому Бог віддасть в руки мадіанитян".
Гедеон дуже підбадьорився.
Повернувшись у свій табір, Гедеон розбудив своїх воїнів, дав їм до рук труби, порожні глечики і в глечики світильники. Розділив усіх на три загони і наказав їм оточити ворожий табір і робити те, що робитиме його загін, і кричати: "Меч Господа і Гедеона".
Коли всі були на місцях, Гедеон наказав своєму загонові розбити глечики і з запаленими світильниками сурмити у сурми і кричати: "Меч Господа і Гедеона!" Те саме вчинили і два інші загони.
На мадіанитян напав такий страх і жах, що вони у страшеннім сум'ятті в темряві стали вбивати один одного і, врешті-решт, кинулись тікати.
Гедеон розбив їх ущент і з великою здобиччю повернувся додому переможцем.
Після цієї перемоги ізраїльтяни запропонували Гедеонові і його нащадкам царську владу над собою, але він відмовився і сказав: "Ні я не володітиму, ні син мій; нехай Господь володіє вами".
Шанування в православ'ї [ред.]
В Православ'ї вшановується святим в сонмі пророків. Пам'ять відбувається 26 вересня по юліанським календарем (9 жовтня по григоріанським).[2]
Розписи, присвячені Гедеону, були в Середній (Золотий) палаті Кремля[3]. Димитрій (Туптало) назвав один зі своїх творів « Руно зрошене», натякаючи на популярну в християнстві трактування епізоду з овечою вовною як прообразу Благовіщення.
Примітки [ред.]
- ↑ Єруббаал//Біблійна енциклопедія
- ↑ Імена святих, що згадуються в месяцеслове. Імена чоловічі. «Г»
- ↑ Забєлін І. Е. Государевий двір, або палац. М. 1990. — С. 210.
Посилання [ред.]
|
|||||||||||
