Гедеон (Святополк-Четвертинський)
| Митрополит Гедеон | ||
 | ||
| Митрополит Гедеон (Святополк-Четвертинський). Портрет XVII ст. | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 27 січня 1688 — 6 квітня 1690 | ||
| Церква: | Російська Православна Церква | |
| Наступник: | Варлаам (Ясинський) | |
| ||
| 8 листопада 1685 — 27 січня 1688 | ||
| Церква: | Вселенський патріархат | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 1634 | |
| Смерть: | 6 квітня 1690 Київ, Гетьманщина | |
| Похований: | Софійський собор (Київ) | |
| Батько: | Захарій Святополк-Четвертинський | |
| Мати: | Регіна Хреницька | |
Митрополит Гедео́н (світське ім'я Григорій Святопо́лк-Четверти́нський; пом. 6 квітня 1690, Київ, Гетьманщина) — князь з роду Святополк-Четвертинських, український державний та релігійний діяч. Єпископ Луцький і Острозький Константинопольського патріархату. У 1685 році — з порушенням церковних канонів обраний єпископом Московської православної церкви з титулом Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з стародавнього українсько-білоруського княжого роду Святополк-Четвертинських. Син Захарія — старости ратиборського, та його дружини — Регіни Хреницької.
З 1659 року — православний єпископ Луцький і Острозький. Львівський єпископ Йосип Шумлянський, який керував Київською митрополією, намагався вижити Гедеона з Волині. У зв'язку з переслідуваннями з боку польського уряду переїхав до Києва, а в 1685 — до гетьманської столиці Батурина. Був прихильно зустрінутий гетьманом І.Самойловичем, який шукав кандидата на кафедру Київського митрополита. Поява Гедеона котрий доводився родичем гетьману і засвідчив готовність служити московському уряду та патріарху, виявилась доречною. У липні 1685 обраний Київським митрополитом, визнав верховенство Московського Патріарха.
У жовтні 1685 року новообраний митрополит з великою делегацією вирушив до Москви. 8 листопада 1685 року патріарх Йоахим «вторгся до єпархії Київської митрополії Вселенського патріархату»[1] і висвятив Гедеона і прийняв від нього присягу на вірність Московській патріархії: «Причитання ніякого (до Константинопольского патріархату) не мати, під послушанням у нього не бути і з-під його пастирства, за віддаленістю дального путі, цілком відстати»[2].
Цим актом було порушено єдність Української православної церкви з Вселенським Константинопольським Патріархом і підпорядковано Київську православну митрополію юрисдикції Московської патріархії. Про це каже Вселенський патріарх Варфоломій І «Таким чином, 700-річний церковний устрій Київської митрополії, який діяв з 988 року, був змінений шляхом перевороту. Це відбувалося з порушенням священних і святих канонів на користь Московського патріархату і на шкоду Константинопольській церкві.»[1] Також Вселенський патріархат ніколи не передавав і не вважав Київську Митрополією власністю РПЦ.
|
Київська митрополія ніколи не була канонічно переданою Московському патріархату. Немає жодного офіційного документа, що підтверджує таке підпорядкування чи поступку з боку Константинопольської церкви. Відомі листи Вселенського патріарха Діонісія IV лише давали канонічний дозвіл Московському патріарху призначати київського митрополита, який, водночас залишався підпорядкованим Константинопольському патріарху. | 
|
— Патріарх Варфоломій І | ||
У травні 1686 московські дипломати з допомогою 200 золотих та 120 соболиних шкурок добився згоди на визнання цього акту Константинопольським Патріархом Діонісієм. У розписці, виданій представникам Москви, Діонісій назвав це «милостинею».[3]
З 27 січня 1688 Київському митрополитові заборонено вживати титул «митрополит Київський, Галицький і всієї Русі» (дозволено іменуватися «митрополитом Київським, Галицьким та Малої Росії») та суттєво обмежено майнові права митрополії. Найбільші монастирі (Києво-Печерська лавра, Полоцький Богоявленський та Межигірський монастирі) отримали ставропігію і разом з Чернігівською єпархією були вилучені з-під юрисдикції митрополита та підпорядковані безпосередньо Московському Патріархові.
Помер Гедеон 6 квітня 1690 року у Києві та був похований у некрополі Софії Київської.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Вселенський патріарх: Присутність Московського патріархату шкодить інтересам української нації. glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 29 травня 2019.
- ↑ Яковенко Н., Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України, с.433
- ↑ стороннє посилання, теми не стосується. У Лук'янівському СІЗО у Києві виявили мертвим одного з ув'язнених - ЗМІ стороннє посилання, теми не стосується. nv.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 серпня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Мицик Ю. А. Четвертинський Гедеон [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 532. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Korduba M. Czetwertyński-Światopełk Grzegorz Gedeon (†1690) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 361—362. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Святополк-Четвертинський Юрій, у чернецтві Гедеон // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1707-1708. — 1000 екз.
- Патріархат-рейдер // Український тиждень [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси 1685—1690 |
Наступник: |
| Лазар Баранович (Містоблюститель Митрополичого престолу) | Варлаам (Ясинський) |
|
