Гейдельберзька людина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
† Гейдельберзька людина
Череп Homo heidelbergensis
Череп Homo heidelbergensis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Сухоносі (Haplorrhini)
Парворяд: вузьконосі (Catarrhini)
Надродина: Людиноподібні (Hominoidea)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: Люди (Homo)
Вид: Гейдельберзька людина
Біноміальна назва
Homo heidelbergensis
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Homo heidelbergensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Homo heidelbergensis
щелепа знайдена біля Гейдельберга
Вигляд гейдельберзької людини

Гейдельберзька людина (Homo heidelbergensis)  — вимерлий вид, європейський різновид людини прямоходячої, що мешкав в Європі (від Іспанії і Британії до Білорусі) близько 800–300 тис. років тому і вважається попередником неандертальця.

Вчені вважають, що Гейдельберзька  людина з'явилась в Африці 800тис.років тому, та в період між 800 та 500 тис. років тому розселилась по Близькому Сході та Європі. Близько 300 тис. років тому в Європі від гейдельберзької людини відокремився окремий вид неандерталець (Homo neanderthalensis), а  200–100 тис. років тому в Африці людина розумна (Homo sapiens).

Назву дав професор Отто Шотензак, вона  походить від Німецького міста Гейдельберга (нім. Heidelberg) поблизу, якого у 1907 р. на глибині 24 м було знайдено щелепу із зубами часів  раннього плейстоцену (400–600 тис.років тому) (див. Плейстоценова епоха і плейстоценовий відділ).

Також скам'янілості гейдельберзької  людини були знайдені у Штайнхаймі-на-Мурі («Штайнхамський череп»), 1925 р. в Ізрайлі («Галілейський череп»), 1992 р. в Сьєррі-де-Атапуєрка (Іспанія) знайдено більше 5 тис. кісток гейдельберзької  людини, кістки належали 32 особинам чоловічої та жіночої статі, інші залишки були знайдені у Франціїї, Італії, Греції, Китаї.

На основі знайдених решток, вчені змогли відтворити зовнішній вигляд гейдельберзької людини. Особина чоловічої статі мала ріст  від 1м 55 см до 1м 65 см (залежно від регіону проживання) і вагу 55-65 кг, жінки відповідно 1м 50 см-1м 55 см при візі 50-55 кг. Характерними рисами гейдельберзької людини є череп із товстими стінками, низький лоб, яскраво виражені надбрівні дуги, міцні масивні щелипи із великими зубами, округла потилиця, досить  великий мозок (1000–1200 см3).

Гейдельберзькі люди жили великими племенами (30-50 особин), займались в основному збиральництвом та полюванням. Полювали великими групами на бізонів, оленів, диких коней, за допомогою техніки загінного полювання, в якості зброї викоистовували дерев'яні списи (доказом цього є списи знайдені 1994 біля м. Шенінген, Німеччина, разом із кістками вполюваних звірів). Також припускається, що гейдельберзька людина для полювання могла використовувати кам'яні наконечники, оскільки 1979 р. біля м. Кату (ПАР) найдені кам'яні наконечники вікм 500 тис. років.

Для праці використовували інструменти наближені до ашельської культури (кам'яні рубила, відщепи, кам'яні сокироподібні знаряддями із прямим лезом), вміли будувати примітивне житло (проте віддавали перевагу природнім печерам недалеко від водойм), харчувались м'ясом диких тварин, ягодами, корінцями. Достеменно не відомо, чи вміла ейдельберзька людина добувати вогонь (вчені не можуть дати однозначної відповідді), оскільки не було знайдено  слідів від вогнищ на місцях стоянок.

Джерела[ред.ред. код]