Гейзеріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гейзеріх (лат. Geiseric, бл. 38925 січня 477) — король вандалів та аланів з 428 по 477 рік, один із найвизначніших діячів періоду падіння Західної Римської імперії.

Розграбування Рима Вандалами 410 року. Картина франц. художника Жозефа-Ноеля Сильвестра (1847–1926)

Латиницею ім'я Гейзеріха передається також як Genseric, Gaiseric. Слов'янські імена короля — Годзімірек, Гнєвомірек.

Гейзеріх підняв невелике германське плем'я вандалів, що на час його приходу до влади тримало під своїм контролем Бетіку до статусу грізної сили в Середземномор'ї. Після його смерті його Африканське королівство занепало і з часом припинило існування. Гейзеріх переправив своїх людей з Бетіки в Північну Африку 428 року. 430 року його військо, що налічувало 80 тис. вояків, перемогло римлян під проводом Боніфація. 439 року вандали захопили Карфаген, звідки контролювали постачання Рима. 442 року Рим змушений був визнати королівство вандалів. Флот Гейзеріха став основною силою в західному Середземномор'ї, захопивши Сицилію, Сардінію, Корсику, Балеарські острови й Мальту.

455 року вандали напали на Рим, захопили його й грабували впродовж двох тижнів. Надалі вандали відбивали всі спроби як Західної, так і Східної Римської імперій перемогти їх аж до смерті свого короля. Спадкоємцем Гейзеріха став його син Гунеріх.